Читати книгу - "Зіграй мою наречену, Холод Влада"

.Надя була так здивована, а я тим часом почав все пригадувати. Картинка в голові була така чітка, ніби це відбулося вчора...

— Розкажи мені, — тихо попросила вона. — Як? Чому?...

— Добре, — я усміхнувся і почав розказувати. — Все почалося з того, що я побачив рекламу по телебаченню, точніше, не зовсім я...

Отак я таки вирішив розказати їй те, що сталося десять років тому.

#10роківтому

— Сергію, Сергію, йди сюди! — мама покликала мене до себе.

Я не надто поспішав. Зайшов до вітальні, глянув на неї.

— Не встиг, — вона зітхнула. — Там твою Надю, однокласницю показували.

— Але ж її телешоу вже давно скінчилося, — сказав я.

— Це була реклама фільму, — впевнено сказала мама.

— Фільму? — я злегка здивувався.

— Так, — мама кивнула.

— Ну і що, — я зробив вигляд, що ця новина мені не надто цікава.

Мама лише посміхнулася... Нічого не сказала. Напевно тоді вона розуміла мене краще, ніж я сам розумів себе.

Я пішов до своєї кімнати і одразу ж відкрив інтернет на мобільному.

Ввів твоє прізвище в пошук.

І все.

Випливла купа фотографій, я перейшов за першою з них.

Виявилося, у тебе навіть сторінка в вікіпедії була вже тоді...

Після шоу ти активно знімалася в фільмах та рекламах, однак не в головних ролях. Однак в цьому останньому фільмі твоя роль була третя за значимістю.

Я подивився розклад фільмів в прокаті в кінотеатрах. Прем’єра твого мала початися за тиждень.

Я пішов до кінотеатру і купив собі білет.

Поки тиждень чекав на ту прем’єру, передивився всі твої реклами і фільми. Бачив, що ти дуже стараєшся, що акторство — точно твоя стихія. З одного боку радів за тебе, а з іншого, було сумно, що ти таки перебралася жити до Києва і там у тебе почалося нове життя.

Ти завжди була дуже цілеспрямованою. Все, за що ти бралася, ти намагалася виконати мало не ідеально. В школі у тебе завжди все виходило краще, ніж в інших. Тому я був впевнений, що і в цій сфері в тебе все вийде.

Коли я прийшов на фільм і побачив тебе, то напевно вперше зрозумів, що ти мені подобаєшся і я дивлюся на тебе так як дивлюся не просто з цікавості чи чогось такого. Я не дивився так на інших дівчат. Ніколи. 

Саме тоді для себе я вирішив, що треба братися за голову.

Як ти знаєш, в школі я був далеко не найкращим учнем. Однак в університеті все змінилося.

Я вирішив, що маю стати успішним, не менш успішним від того, якою була ти вже тоді. Я ж не міг прийти до тебе таким як був. Не хотів би тягнути тебе вниз, хоча здогадувався, що я тобі теж подобаюся.

Тоді батьківський бізнес почав швидко набирати оберти, а я вчився як проклятий. Хотів скоріше досягти чогось, щоб потім не бути  в твоїх очах просто колишнім задирою-однокласником.

Все виходило не так вже й важко. Навчання мені давалося легко, був навіть час на підробіток у фірмі батька. Я хотів якомога швидше почати розбиратися в усьому...

А пізніше в інтернеті пішли чутки про те, що ти і той пацан з фільму маєете якісь стосунки, і що він навчається в Поплавського разом з тобою.

Я дуже злився. Хоча і розумів, що ми з тобою... Ми ж навіть майже не говорили тоді, ще до універу, в школі. Ні про що. Не те що про якісь там почуття.

Тоді я сказав собі, що треба це все відпустити. Заборонив собі читати про тебе.

###

— Чому... Чому не сказав раніше? — тихо запитала вона. — Хоча б коли вже зустрілися, коли я почала жити в тебе...  Тоді б я не сумнівалася...

— По-перше, мені було соромно. Я ж спочатку намагався запевнити себе, що просто хотів використати тебе. Напевно, все ще злився, що все сталося як сталося. На себе, а також, на тебе, що ти постійно мені не вірила. Я не хотів, щоб все це звучало як якесь виправдання чи ще щось. Було образливо, що ти просто не хотіла бачити того, що я тебе кохаю. Я хотів, щоб ти сама мені повірила.

— А з Максимом у нас нічого не було, — раптом сказала вона. — Просто наші менеджери заборонили нам спростовувати чутки, це мало підтримати ажіотаж навколо прем’єри. Я ніколи б не подумала, що тебе це не те що хвилювало, а взагалі...

— По суті, саме завдяки тобі і твоєму успіху тоді мені захотілося також стати успішним, — я усміхнувся. — Мені захотілося, щоб коли я прийду до тебе, в мене було все і я сам цього досяг. Авжеж, вийшло не зовсім так. Я так і залишився татковим синочком, який продовжував його справу...