Читати книгу - "Сфера"

Безліч привітань зі «Сфери» і з-за її меж, але найзахопливіше прилетіло від самого Бейлі, який сповістив Мей, що розробники «Сфери» вже почали працювати над втіленням її задуму. Трудилися цілу ніч, охоплені лихоманкою натхнення, і вже за тиждень сподівалися створити прототип. Спочатку його використають у «Сфері», вдосконалять, а згодом запропонують у будь-якій країні, де достатньо клієнтів «Сфери».

«Ми назвали розробку “Демоксі”, — «цвіркнув» Бейлі. — Це демократія з твоїм голосом, це твоя демоксі. Вона вже ось-ось».

Того ранку Мей запросили у ланку розробників, де вона зустрілася з двадцятьма виснаженими, але натхненими інженерами та дизайнерами, які, як з’ясувалося, вже створили бета-версію «Демоксі». Коли Мей зайшла, вибухнули радісні вигуки, лампи потьмяніли, а самотній промінь осяяв довговолосу брюнетку з безмежно радісним обличчям.

— Привіт, Мей, привіт, глядачі Мей, — сказала вона, легенько вклонившись. — Мене звати Шарма, я страшенно рада, що маю честь з’явитися сьогодні перед вами. Нині продемонструємо найперший прототип «Демоксі». Зазвичай ми не працюємо так швидко і так прозоро, але, беручи до уваги палку віру «Сфери» у «Демоксі» та нашу впевненість, що програму впровадять якнайшвидше і на глобальному рівні, не бачимо жодної причини зволікати.

Ожив стінний екран. З’явилося слово «Демоксі», набране хвацьким шрифтом всередині біло-блакитного смугастого прапора.

— Наша мета, щоб усі, хто працює у «Сфері», могли висловитися з найважливіших у їхньому житті питань — не лише у межах кампусу, а й у великому світі. Тому впродовж дня, коли виникатиме потреба виміряти температуру компанії з якогось питання, сфероїдам надійде сповіщення з проханням відповісти на одне чи кілька запитань. Ми сподіваємося на високу швидкість отримання даних, бо це найважливіше. А оскільки ми дуже цінуємо ваш внесок, то решту систем передачі даних буде тимчасово заморожено аж до отримання ваших відповідей. Ось, показую.

На екрані під логотипом «Демоксі» з’явилося запитання: «Чи потрібен нам ширший вибір вегетаріанських страв за обіднім столом?», а з обох боків кнопки з «Так» і «Ні».

Мей кивнула:

— Люди, це чудово!

— Дякую, — сказала Шарма. — А тепер — прошу. Ти теж маєш відповісти. — І вона вказала Мей на екран.

— Аякже, — погодилася Мей. Підійшла до екрану і натиснула «Так». Залунали радісні вигуки інженерів, схвальний галас розробників. На екрані вискочив веселий смайлик, а вгорі вигнулися дугою слова «Тебе почули!». Запитання зникло, його замінили слова: «Результат “Демоксі”: 75 % респондентів хочуть ширшого вибору вегетаріанських страв. Ширший вибір вегетаріанських страв буде».

Шарма аж сяяла.

— Бачиш? Це, звісно, симулятор. У нас іще не всі під’єдналися до «Демоксі», але тепер ти вже уявляєш, що це. З’являється запитання, на якийсь час усі мають облишити свої справи і відповісти, а «Сфера» миттєво вживатиме заходів, знаючи повну і цілковиту волю людей. Хіба не круто?

— Дуже круто, — погодилася Мей.

— А тепер уяви собі таке по всій країні. По всьому світу!

— Це поза межами моєї уяви.

— Але це придумала ти! — сказала Шарма.

Мей не знала, що й сказати. Це придумала вона? Аж сумніви брали. Просто з’єднала кілька точок: дієвість і корисність «СфероОпитування», постійне прагнення «Сфери» до всеосяжного покриття, а ще всесвітню надію на справжню, нефільтровану і, найважливіше, цілковиту демократію. Тепер усе це в руках розробників, а їх сотні у «Сфері», і вони найкращі у світі. Мей так і сказала їм, що вона просто поєднала кілька ідей, що стояли за кілька дюймів одна від одної, тому Шарма і її команда аж сяяли і тиснули їй руку, й усі погоджувалися, що їхня розробка підносить «Сферу» і, можливо, людство на неймовірно високий рівень.

Мей вийшла з «Відродження» й одразу за дверима її обступив цілий гурт молодих сфероїдів; усі вони хотіли їй щось сказати, всі стояли навшпиньках і аж згорали від нетерпіння розповісти їй, що ніколи досі не голосували, що геть не цікавилися політикою, почувалися відірваними від влади і думали, що позбавлені реального голосу. Казали, що допоки їхній голос або їхнє ім’я під петицією просотувалися до місцевих органів влади, потім доходили до посадовців штату і аж тільки тоді потрапляли до представників влади у Вашинґтоні, то складалося враження, ніби це якесь послання у пляшці через широке і бурхливе море. Але тепер, навперебій твердили молоді сфероїди, почуваються причетними. Якщо «Демоксі» запрацює, — сказали вони, а тоді засміялися, бо як «Демоксі» запровадять, то вона неодмінно запрацює, — нарешті вдасться цілком залучити громадян, а коли це станеться, країна і світ почують молодь, а їхній ідеалізм і прагнення до прогресу буквально перевернуть планету. Весь день Мей ходила по кампусу і чула такі висловлювання. Складно було перейти від корпусу до корпусу, бо щоразу з нею починав хтось говорити. «Ми на порозі справжніх змін, — казали їй. — До того ж змін швидких, бо саме цього прагнуть наші серця».

Увесь ранок лунали дзвінки з прихованого номера. Вона знала, що це Кальден, а також знала, що з ним не варто мати нічого спільного. Найкоротша розмова з ним, а тим більше зустріч, стануть великим кроком назад. Ще до полудня Шарма та її команда оголосили про готовність провести перше справжнє випробовування «Демоксі» в усьому кампусі. О 12:45 всі отримають п’ять запитань, і результати не лише вмить стануть відомі — волю людей буде виконано вже за добу: так пообіцяли Мудреці.

Мей стояла в центрі кампусу серед кількох сотень сфероїдів, які саме обідали — всі вони тільки й балакали, що про близьку демонстрацію «Демоксі», а вона згадала картину з Конституційним Конвентом у Філадельфії, де у напудрених перуках манірно стоять усі до одного багаті білі чоловіки, які задля годиться цікавляться інтересами своїх співгромадян. Саме вони стали постачальниками демократії з великими вадами, коли обирають лише багатих, коли їхні голоси лунають найгучніше, коли вони передають свої місця у Конгресі таким, як і самі, титулованим достойникам. Відтоді суспільний устрій не надто удосконалився, добре, але «Демоксі» все це розіб’є на друзки. «Демоксі» чистіша, це єдиний шанс для прямої демократії, якої ще не бачив світ.

О пів на першу Мей, сповнена сил, неймовірно впевнена, нарешті здалась і відповіла на дзвінок, знаючи, що телефонує Кальден.

— Слухаю? — сказала вона.

— Мей, — мовив він різким голосом, — це Кальден. Не називай мого імені. Я вивів із ладу систему, тому вхідне аудіо не працює.

— Ні.

— Мей. Будь ласка. Це питання життя і смерті.

Кальден мав над нею владу, і Мей цього соромилася. Почувалася перед ним слабкою і поступливою. Решту царин свого життя вона контролювала,