Читати книгу - "Лялька, Айрін Сторі Irene Story"

Елена спостерігала за допитом Сандри Марчена вже декілька годин поспіль. І всі ці декілька годин поспіль жінка мовчала.

Слідчий, який намагався її розговорили, виглядав втомлено. В принципі він весь цей час розмовляв монологом - хто завгодно втомився би. Він і так, і так пробував підступитись до Сандри. Але вона не реагувала. Ніяк. Навіть поставою, рухами чи мімікою.

Елені було шкода. Вона сама не розуміла, чому взагалі щось відчувала по відношенню до жінки, яка мало її не вбила. Елена сама себе не розуміла. Голова, до речі в неї досі не прийшла до належного стану. Лікарі діагностували струс мозку. Але через те, що одразу була надана належна медична допомога, то він не мав можливих наслідків.

Чоловіка Сандри, батька Альдо, знайшли вже мертвим. Тіло лежало на подружньому ліжку в їхній з Сандрою спальні. Він був мертвий вже декілька днів. Альдо розтин не проводив. Його як родича не допустили до жодного моменту розслідування. Але Елена йому все розповідала по телефону. Тому що Альдо зараз знаходився в Андалусії, для того щоб впорядкувати юридичні питання стосовно нерухомості: будинку та автомобіля.

Елені дозволили приймати участь у всіх юридичних процедурах, окрім проведення допиту. По-перше, вона фізично мала бути ще в лікарні. Але вона дуже щиро «попросила» і її відпустили під її відповідальність.

Вона не могла відірватись від цього одностороннього допиту. Через якийсь час слідчий вийшов з кімнати.

- Елено, Ви весь час тут були?

- Так.

- І Ви були там, коли сеньйору Марчена затримали?

- Саме так.

- Може Ви порадите мені, як з нею поводитись? Вона абсолютно не реагує!

- Я бачу. Не знаю. Я думаю, ми маємо використати професійні здібності Каталіни. Вона – неймовірний психоаналітик.

- Так, звісно. Я буду тільки радий розділити з кимось цей тягар. Ви не уявляєте – вона просто сидить і дивится в одну точку.

- Чому? Уявляю, на жаль. Вона багато пережила  і багато чого скоїла в результаті. Я думаю, їй необхідний гарний спеціаліст.

- Чи не поводить вона себе так, щоб її визнали психічно нездоровою? Адже після цього вона буде неосудною!

- Не хвилюйтесь. Каталіна з нею попрацює.

Колега Елени пішов, напевно, щоб відпочити після такого напруженого робочого дня. Сеньйора Рівера провела поглядом слідчого. А потім побачила, як Сандру виводять з кімнати для допиту. Коли Елена зустрілась поглядом з сеньйорою Марчена, то остаточно зробила для себе висновок, що Сандра вдає з себе неосудну. Її погляд був абсолютно адекватним та злим. Ця зустріч поглядів тривало якісь секунди, але Елена встигла зрозуміти посил Сандри: «Як шкода, що ти, тварюко, вижила!».

Тому Елена вирішила, що зробить все можливе, щоб Сандра отримала термін у в’язниці. Вона знала, що Альдо буде важко це пережити. Але це мало статись так.

- Каталіно, ти як там? Зараз чимось зайнята?

Елена зателефонувала своїй колезі. Вона хотіла, щоб Каталіна спробувала вивести на розмову Сандру. Тим паче, що психоаналітик вже мала досвід спілкування з сеньйорою Марчена, коли вони всією командою вперше приїжджали в Андалусію.

- В мене зараз обідня перерва. Щось сталось?

- Ти маєш погодитись працювати аналітиком справи Сандри Марчена.

- Ні, ні. І ще раз – ні. Елено, я до неї близько не підійду! Вона як Макс, тільки в жіночому вигляді. Вона тебе майже вбила, Бог зна чому…

- От ти і дізнаєшся, чому.

- Елено…

- Каталіно, ти ж знаєш, що охорона завжди буди присутньою.

- Фабіо приб’є нас двох…

- Я з ним поговорю. За це не хвилюйся.

- Так-так. Знаючи Фабіо…

- Ти сама погоджуєшся на це?

- Якщо зі мною щось потім станеться…

- Каталіно!

- Добре. Сьогодні вже почну більш детально вивчати справу.

- Дякую.