Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Лоліта 📚 - Українською

Читати книгу - "Лоліта"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лоліта" автора Володимир Набоков. Жанр книги: 💙 Класика / 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 90 91 92 ... 111
Перейти на сторінку:
щойно отруїли газом.

Якось я витяг з бiдного Iкара i знищив давно нагромаджену купу журнальчикiв для пiдлiткiв. Вам вiдомий тип цих видань: в сенсi емоцiй, це — кам'яний вiк; в сенсi гiгiєни — епоха, принаймнi, мiкенська. Красива, ба надто вже доросла актриса, з велетенськими вiями й пухлою, м'язно-червоною нижньою губою, рекомендувала новий шампунь. Бедлам реклам. Юним школяркам подобаються брижi на спiдницях — que c' tait lion, tout cela! Коли запрошують з ночiвлею, ґаздиня повинна зготувати для кожної гостi халат.

Безладнi деталi тамують в розмовi усе красномовство. Нам всiм траплялось стрiчати на вечiрках для конторських службовцiв "копуху" — дiвчинку, яка копає нiгтями шкiру на обличчi. Тiльки якщо вiн надто старий або займає дуже високе становище, старому мужчинi дозволено не знiмати шкiрянок, перед тим як потиснути дамi руку. Зваблюй серця носiнням нашого Нового Черевцезаховника: нi задцiв, нi черевцiв. Тристан i три дамських стани.

Так-с, панове-с: одруження Джо та Дженнi збуджує джудження. Перетворись у романтичну красуню за швидко й дешево. Книжки-комiкс: кепське дiвчисько (чорнявка), товстун-батько (з сигарою); хороша дiвчинка (руда), красивий татусик (з пiдстриженими вусами). Або нестерпна серiя з горилоподiбним опудалом та його жiнкою, гномоглядною гнидою. Et moi qui t'offrais mon g nie... Я пригадав доволi грацiйнi, глупотнi вiршики, якi я для неї писав, коли вона була дитиною. "Не глупотнi", кидала вона в'їдливо, а "саме глупоття": Пролiтає колiбрi на аеропланi, Йде змiя собi чемно в сорочцi латанiй...

Або Так поводиться дивно з крiльчихою кролик, Що кроликарi всi смiються до болю.

Деякi її речi було важко викинути. До кiнця 1949-го року я плекав, i боготворив, i споганював поцiлунками, сльозами й слизотою пару її старих нiчних тапочок, ношену хлопчикову сорочку, потертi ковбойськi штанцi, зiм'яту шкiльну кепочку й iншi клейноди цього роду, знайденi в багажному вiддiленнi повоза. Коли ж я збагнув, що з'їжджаю з розуму, я зiбрав цi речi, додав до них дещо, залишене на складi в Бердслеї — ящик з книгами, її ровер, старе пальто, черевики — й на п'ятнадцятий день її народження надiслав це як дар вiд незнайомця в сиротинець на провiйному озерi поблизу канадського кордону.

Не виключаю, що якби звiрився я доброму гiпнотизеровi, вiн би мiг витягти з мене й допомогти менi розкласти логiчним узором деякi випадковi спогади, якi проступають крiзь тканину моєї книги iз значно бiльшою чiткiстю, нiж вони спливають менi в пам'ятi — навiть тепер, коли я вже знаю, що та кого вишукувати в минулому. В той час я тiльки вiдчував, що втрачаю контакт з дiйснiстю. Я провiв решту зими й бiльшу частину весни в санаторiї бiля Квебека, де я лiкувався ранiше, по чому здумав владнати деякi свої справи в Новому Йорку, а за тим рушити в Калiфорнiю для ґрунтовних розшукiв.

Ось вiрш, складений мною в санаторiї:

Де вiдшукати Долорес Гейз? Кучерi: бiлi. Губи: рум'янi.

Вiк: п'ять тисяч триста ночей.

Що поробляє — нiмфетка в екранi.

Де ти мишкуєш, Долорес Гейз? Що правда i що химера? В пеклi я, в маячнi: "i не вийти менi" Повторює шпак у Стерна.

Куди ти їдеш, Долорес Гейз? Твiй чарiвний килим, яка марка? Чи то кремовий кагуар в модi тепер? Ти в якому впаркована парку?

Хто твiй герой, Долорес Гейз? Супермен в голубiй пелеринi? О, дальнiй мiраж, о, пальмовий пляж О, Кармен у розкiшнiй машинi!

Як боляче, Доллi, у вухах вiд джазу! З ким ти танцюєш, кохана? Оба в м'ятих майках, у штанях дiрястих, Я сиджу в кутку, задиханий.

Щасливий, Мак-Фатум, хирявий грифон.

Всюди їздить. Жiнка — дiвчисько.

Скрiзь по штатах мне Моллi свою, хоч закон Охороняє навiть зайчиська.

Мiй бiль, моя Доллi! Твiй погляд завмер З кохання не був бiльш iмлистим.

Парфуми є — звуться Soleil Vert...

Ви що, iз Парижа, мiстер?

L'autre soir un air froid d'opera m'alita: Son f l — bien fol est qui s'y fie! Il neige, le d cor s' croule, Lolita! Lolita, qu'ai-je faut de la vie?

Маюсь, маюсь, Лолiто Гейз Тут покута, тут i погрози.

Й стискаю знов волосявий кулак I бачу знов твої сльози.

Патрульник, патрульник, он там, пiд дощем Де нiч струменiє крiзь морось...

Вона в бiлих шкарпетках, то — казка моя, Звуть її Гейз, Долорес.

Патрульник, патрульник, он їдуть вони Долорес Гейз i мужчина.

Дай газу i кольта, жени, дожени, Вилазь та заходь за машину!

Де вiдшукати Долорес Гейз: Погляд твердий. Дев'яносто Фунтiв усього лиш важить вона На шiстдесят дюймiв росту.

Iкар мiй кульгає, Долорес Гейз, Останнiй шлях тяжкий. Невчасно.

Скоро звалять мене в придорожнiй бур'ян, Все iнше iржа й нiч iскряста.

Психоаналiзуючи цей вiрш, я бачу, що вiн нi що iнше, як шедевр божевiльного. Жорстокi, вузлуватi, гримкi рими доволi точно вiдбивають тi позбавленi перспективи ландшафти й фiгури, й перебiльшенi їх частини, якi малюють психопа и пiд час випробувань, надуманих їхнiми вигадливими дресирувальниками. Я вельми понаскладав iнших вiршiв. Я погружався в чужу поезiю. Та думка про помсту нi на хвилину не припиняла томити мене.

1 ... 90 91 92 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лоліта», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лоліта"