Читати книгу - "Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі"

— У тата квартира зачинена, — заперечив Льоша.  

— Ну, це не дивно. Напевно, пиячить зі своїм дружком до ранку, — відмахнулася Люда.  

Льоша з обуренням підняв голос:  
— Мамо, ти що таке кажеш?! Може, він просто поїхав на деякий час. Я не зміг до нього додзвонитися, але то інша справа. А раптом із Сашею щось сталося? Вона точно не приходила?  

Люда роздратовано махнула руками:  
— Не приходила твоя Саша.  

— Вона і твоя теж, твоя донька, — суворо сказав Льоша.  

— Вона мені більше не донька, — грубо відповіла Люда. — І вона про це пошкодує.  

— Що з тобою, мамо? Що вона тобі поганого зробила? — здивовано вигукнув Льоша.  

Люда лише посміхнулась із гіркою іронією:  
— Щоб вона мені поганого зробила? Та смішно.  

— Вона просто хотіла повернути все, як було. Ти справді не думаєш, що тато міг не чинити того, у чому ти його звинувачуєш? Я в це вірю, і вона теж. А цей Віктор... ти його взагалі добре знаєш? — запитав Льоша.  

Люда сердито відповіла:  
— Я знаю краще за вас обох! І мене ніхто не переконає. З вашим татом усе скінчено, він сам зробив свій вибір. А Саша перебіситься і прийде до мене просити вибачення.  

— Вона нічого поганого не зробила. Я тебе не впізнаю, мамо, — тихо сказав Льоша і, піднявшись у свою кімнату, додав: — Я піду далі її шукати.  

Люда покликала його:  
— Льошо, ти куди зібрався? А сніданок?  

— Уже поснідав у кафе, дякую, — відповів він.  

Люда з роздратуванням кинула ложку на стіл. Її охопила злість, і, кидаючи м’ясо в каструлю, вона пробурмотіла:  
— Дістали обидва...  

У цей момент у двері різко увійшов Коля, увесь вимазаний. Він почув її останню фразу й вигукнув:  
— У якому сенсі «дістали»? Людо, що ти задумала?  

Люда злякано обернулася і побачила свого колишнього чоловіка Колю, весь у бруді.  

— Коля, ти чого весь брудний? — запитала вона.  

Але Коля, розправивши плечі й суворо дивлячись на неї, відповів:  
— Краще скажи, будь ласка, що тут у вас відбувається? Мені Льоша залишив повідомлення, що Саша зникла. Як це розуміти?  

Люда стиснула губи, не знаючи, як пояснити ситуацію. Коля, розлючений, продовжив:  
— Мовчиш? Чому ти не шукаєш Сашу?!  

У цей момент Льоша вийшов із квартири в куртці.  

— Льошо, повернися! — закричала Люда.  

Коля обернувся до неї:  
— Нехай шукає. А ти мені поясни, що тут узагалі сталося.  

Люда, відчуваючи хвилювання, відповіла:  
— Коля, тільки не злись. Сідай, я все тобі поясню.

Льоша йшов вулицею, з розстібнутою курткою, одночасно намагаючись додзвонитися до Саші. У слухавці він чув одне і те ж: "Абонент тимчасово недоступний". У стані розпачу він вигукнув:  
— Де ж ти, Саша?  

Після невдалих спроб він вирішив подзвонити до Іри, щоб розповісти їй про ситуацію та попросити її вплинути на його маму — щоб та нарешті замислилася про сім’ю, а не про весілля з Віктором.  

Закінчивши розмову, Льоша пішов до хлопця Саші, сподіваючись знайти її там. Хлопець, помітивши його напружений вигляд, почав брехати, щоб уникнути конфлікту:  
— Саша не приходила.  

Льоша, відчуваючи щось недобре, залишив хлопця і рушив далі в пошуках сестри. Наступною була подруга Саші — він вирішив їй зателефонувати.  

Тим часом Коля, почувши від Люди її пояснення щодо зникнення дочки Саші, почав метатися по кухні, розмахуючи руками.  

— Донька не ночувала вдома вже добу, невідомо де! А ти навіть не подумала мені про це сказати! Ти, Людо, зовсім совість втратила?! — кричав він.  

Люда, намагаючись уникнути конфлікту, спокійно відповіла:  
— Коля, ну не гарячкуй. Просто у нас вийшла неприємна ситуація.  

Але Коля перебив її криком:  
— Неприємна ситуація — це коли щось не вдалося чи вийшло з-під контролю! А у нас із тобою донька пропала!  

Люда відмахнулася і зі злiстю сказала:  
— Та нічого з нею не станеться! Впевнена, вона ночує у свого хохля чергового і про нас забула.  

Тим часом Коля спробував додзвонитися до Саші, але у відповідь почув: "Абонент тимчасово недоступний". Він кинув погляд на Люду і сказав:  
— Номер не відповідає.  

Люда байдуже відмахнулася:  
— Телефон, мабуть, сів. Або, може, вона спеціально вимкнула, щоб ми понервували.  

Коля сів поруч і, насупившись, суворо запитав:  
— Людо, я тебе зрозуміти не можу. Тобі справді байдуже до своєї доньки? Ти взагалі усвідомлюєш, що відбувається? Ти думаєш лише про свого Віктора, який зробив тобі пропозицію. А довкола ти нічого не помічаєш.  

Люда почала виправдовуватися:  
— Ах, Коля, до чого тут Віктор? Він набагато кращий за тебе, це тут узагалі ні до чого! У нас усе нормально. Саша повернеться і попросить вибачення.  

Коля, важко зітхнувши, крізь зуби промовив:  
— Замовкни, будь ласка.  

Люда різко відповіла:  
— Заспокойся. Гаразд, я мовчу.  

Після невеликої паузи Коля знову заговорив:  
— Так давай подумаємо, куди Саша могла піти?  

— А я звідки знаю? — знизала плечима Люда.  

— У неї ж є друзі: Катя, Маша, Соня. Або, може, хлопець? Як його там... Толя начебто? — продовжив Коля.  

Люда нахмурилася і здивовано запитала:  
— У неї що, був хлопець?  

Ці слова змусили Колю спалахнути:  
— Ти взагалі, Людо, життям своєї доньки цікавишся?!  

— Я завжди цікавилася. Просто вона мені про це не розповідала, — спробувала виправдатися Люда.  

— Ну звичайно, з тобою ж неможливо нормально поговорити! То ти влаштуєш скандал, то тобі просто байдуже! — різко відповів Коля.  

— Не кажи так, Коля. Це не так, — проговорила Люда, вже втрачаючи впевненість у своєму тоні.  

Коля зупинився і, пильно глянувши на неї, тихо сказав:  
— Знаєш, я хотів тобі дещо сказати.  

Люда з нерозумінням запитала:  
— Про що ти, Коля? Якщо ти про Сашу...