Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало 📚 - Українською

Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

156
0
11.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ліїн із роду со-Ялата" автора Тетяна Гуркало. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 92 93 94 ... 180
Перейти на сторінку:
13 (2)

З Пляшки баркентина пішла ближче до вечора, коли почала повертатися вода. Виявилося, до розриву в тканині світу теж треба йти своєрідною «шийкою», просто мало хто ризикував заходити — яскраве зелене світло, видиме від самого входу, натякало, що туди краще не потикатися.

Поки чекали на приплив, кожен розважався, як міг. Дракони доламували великі уламки кораблів, перетворюючи їх у дрібні, а потім довго кружляли над водою, чи вишукуючи тих, що вижили, щоб їх утопити, чи розминаючи крила. Каяр взагалі вважав, що їхня магія теж не нескінченна і щоб відкрити прохід туди, звідки вони прийшли, спочатку треба накопичити сили.

Моряки займалися хто на що здатний. Один боцман вирішив приділити час молоді і залякував страшними історіями юнгу-неюнгу, який після цих оповідань, напевно, втече на берег і постарається до кораблів більше не наближатися.

Марк лежав просто на палубі, підставляючи сонцю пузо, як великий кіт. Його переступали, іноді тихенько обзивали, але маг не реагував. Він відпочивав і відновлювався найзручнішим для себе способом.

Капітан, мабуть злякавшись, що Ліїн вирішить поставити йому кілька незручних питань, урочисто пішов спочатку до кермового, потім до шкіпера, а потім і зовсім сховався в каюті, нібито в нього з'явилася дуже важлива справа. Ще й закрився, зараза, Ліїн перевіряла, за ручку посмикала.

Натомість Мелана стояла біля борту. Біля правого, бо з того боку відкривався вид на чисту воду і скелі, а не на кров землі, що догоряє, дерев'яні уламки і драконів. І Ліїн, трохи подумавши, приєдналася до неї. Так вони удвох і стояли якийсь час, дивлячись на воду. Потім Ліїн набридло мовчати і вона сказала:

— Я на вас усіх образилась.

— Добре, — озвалася Мелана і сумно зітхнула.

— Але тебе я пробачу, якщо ти розповіси щось цікаве, — додала Ліїн.

Лікарка хмикнула.

— Про душечку нічого не розповім, це не мої таємниці, — попередила одразу.

— Значить, про нього можна розповісти щось цікаве, — відразу зрозуміла Ліїн.

— Звичайно. Про нього багато чого цікавого можна розповісти. І про його матінку. А особливо про батька. Але це не мої таємниці.

— А про поліно? Яке артефактне? — Незрозуміло навіщо запитала Ліїн.

— Поліно добре і справді артефактне, але його треба бачити, — сказала Мелана і знову зітхнула. — Що тобі розповісти? Може, про драконів?

— А вони не страшна таємниця? — здивувалася Ліїн, яка була впевнена, що як тільки Велівера вийде з каюти, то відразу ж вимагатиме клятву на крові.

— Вони легенда, в яку ніхто не повірить, — сказала Мелана, посміхнувшись. — І вони дуже рідко залітають далі за скелі на краю світу. Їм у нас незатишно, наш світ розбалансований і доводиться витрачати дуже багато сил, щоб просто летіти. А ще їм треба віддавати свою силу на підтримку кордону з хаосом... До речі, знаєш, чому столиця імперії знаходиться на кам'янистому та порівняно невеликому острові Зелених Птахів?

— Чому? — зацікавилася Ліїн.

— Тому що він знаходиться практично в центрі уламка, в якому ми живемо.

— І вплив вогняних магів, що живуть у столиці, рівномірно поширюється на всі боки, — здогадалася Ліїн.

— Так, — підтвердила Мелана. — Тому потрібні дракони. Як ти розумієш, кордон найбільш віддалений від центру.

— Зрозуміло, — сказала Ліїн, підозрюючи, що світ не падає у згаданий хаос лише якимось дивом. — А звідки дракони прилітають?

— З якогось свого світу. Цей світ також зв'язаний із Великим Океаном, з яким раніше були зв'язані й ми. І коли наші зв'язки обірвалися, у їхньому світі теж щось розладналося, не так сильно, як у нас, але... Ось вони й допомагають. І нам допомагають, і собі.

— Ага, — сказала Ліїн. Схоже, навіть у безкорисливість легендарних ящерів вірити не варто. Що вже казати про людей. — Мелана, мене справді хочуть видати заміж? Чи ти не знаєш?

— Я знаю. Незаміжня спадкоємиця стількох земель сама собою привід для… хм… зіткнень. А коли в когось на ці землі ще й плани є… А вчителі у школі дружно стверджують, що як маг бідолашна дівчинка нічого видатного так і не показала…

— Не показала? — зацікавилася Ліїн.

— Дві третини грошей у твою школу приходять із імператорської скарбниці. Сама повинна розуміти, що якби імператор попросив, то ти виявилася б і взагалі невміхою.

— Але навіщо?

— А щоб усілякі… хм… дивні чоловіки менше боялися і винищили один одного ще до того, як буде претендувати на кого.

— Як цікаво. Виходить, я дуже вчасно втекла. Моя втеча була вигідна нашому доброму імператору навіть більше, ніж моє заміжжя.

Мелана загадково посміхнулася і знову почала дивитися на воду.

— То кому ж імператор має намір віддати мої землі, зі мною в якості доповнення? — вирішила не відступатися від цікавої теми Ліїн.

— Справа не в тобі і не в землях. А в тому, що він хоче одружити кількох вірних людей, сказала Мелана.

— І всіх зі мною?

— Ну що ти. Кандидаток на даний момент більше, ніж цих людей. Все залежатиме від обставин. І від часу. Дві кандидатки ще надто малі для термінового заміжжя. Одна примудрилася вискочити заміж за красунчика-ідіота, котрий не розуміє, у що він вліз. І живий він поки що тільки зусиллями нічних вовків. А так би його вже і отруїли, і зарізали, і навіть спалили. Тільки мага поки що ніхто залучити не здогадався. Цей ідіот виявився не вигідною кандидатурою для всіх. І дурний настільки, що ніхто не бажає з ним зв'язуватися та домовлятися. Один імператор вирішив, що так буде навіть веселіше, а овдовіти кандидатка ще встигне. Тим більше, бідолашна дівчинка вже сама зрозуміла, з ким зв'язалася, і почала потихеньку з'ясовувати, як найняти тямущого вбивцю.

— І її вбивцю нічні вовки зупиняти не стануть, — здогадалася Ліїн.

— Імператор не втручається у сімейні чвари, — підтвердила Мелана.

— Але я все одно нічого не розумію, — зітхнувши, зізналася Ліїн.

— Це тому, що ти майже нічого не знаєш, — втішила Мелана. — А ще… ще подумай ось про що. Насправді, кандидатки в дружини всі однаково багаті і, якщо виберуть тебе, то не тому, що ти володієш островами, які ще треба відбити у піратів…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 92 93 94 ... 180
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"