Читати книгу - "Спалена корона, Ярослава Денін "

-Амм… про рослину… дикий тюльпан? Так? - Скоріше запитально, ніж ствердно відповіла я.

-Добре, Аїдо, інтуїція я бачу у вас не кульгає, але надалі, попрошу вас бути уважнішими на моїх уроках. - "Грозно" дорікнув мені професор Біоніо.

-То, Так чи НІ? - перепитала я.

-Щодо тюльпана. -Так. Вгадала. Молодець. Сиди. І нормально вчи! - Як відрізав професор, і продовжив урок.

***

  Після першої пари, ми з Ліндою пішли до їдальні на обід, після, за її словами, у нас має бути дві пари та один практикум, а вже після вечері.

-Боже Всевишній, я не виживу тут! – відкрито висловилася я. – Перший навчальний день, а вже практикум!

-Виживеш, - догризаючи яблуко, що звідкись узялося, сказала Лі, - я тут вже як пів року вважай, і жива. Виклади у нас звичайно не дуже, але вони добрі... майже всі. А тренер наш узагалі, ще той альфа.

-Ахах, ти про що?

-Ну як же, він щороку з новою дівчиною зустрічається, кілька разів навіть було, що його з адепткою застали. Та й дівчаткам нашим він подобається, от і ходять все до нього на пари, не пропускаючи жодної, через це до статі, багато наших хлопців з академії ревнують.

-А Що ревнувати, те?

-Дівчаток наших, тут їх менше хлопців, тож за них йде мало не боротьба. -Дівчаток наших, тут їх менше хлопців, тож за них йде мало не боротьба.

-Ось як ...

-Ага, до речі на рахунок чоловіків, що в тебе з принцом Вільямом? Він на тебе так дивився перші дні, а як під руку відвів від нас. Хоча спілкувалися ми з ним нормально, а надто мої брати.

-Близнюки - твої брати? Я думала просто друзі.

-Ахах, якби. Дав же бог таких родичів... то що щодо Вільяма?

  Коли Лі запитала про свою останню фразу, ми вже стояли біля стійки видачі. Моя вже знайома жінка на роздачі, з уже звичним похмурим виразом обличчя, насипала нам у тарілку рис із червоною рибою та фруктовий салат, а з напоїв на обід був зелений чай із шоколадним печивом.

-Наступний! - Як завжди,, прогнала "нас кухарка.

-І Вам гарного дня тітка Олена! - Йдучи з підносом у руках, крикнула Лі, крутнувши пензлем у повітрі. - Подобається мені ця жінка!

-Це сарказм?

-Зовсім ні! Вона класна, та настрій не завжди добрий, але знаєш, вона все одно класна! - Вже ставлячи тацю на стіл, говорила Лі. - То ти мені відповиш? На рахунок Вільяма.

- Та навіть якби він мені подобався, мені не можна з ним мати будь-які стосунки крім дружніх чи з обліку чи роботи. Він мій брат.

-Брат!? Але постривай-но, в біографії Вільяма Скотта чітко зазначено що рідних братів чи сестер у нього немає! Так, там цього року начебто з'ясувалося, що одна є, але її звуть не Аделаїда! Там якось на Л...

-Це так, але у нього є сестра по матері, але від іншого чоловіка… ну як є… була, і я, сестра по батькові, але від іншої жінки.

-Стривай-чекай, я зовсім заплуталася ... чому сестра по матері БУЛА, а тобі не можна з ним зустрічатися? Адже він не рідний твій брат.

-Сестру по матері звали Ліна, вона згоріла живцем рятуючи мене, Вільяма і короля від своєї божевільної матусі. А щодо Вільяма… навіть не знаю. Не на мій смак?

-А, ну так ти відразу і сказала б… хоч мені і здається що ти це сказала щоб я не говорила більше на цю тему, але добре, потім… якщо захочеш, сама тему заведеш.

-Дякую... - я щиро посміхнулася дівчині і мені на думку спала ідея.

- А приходь сьогодні до мене в кімнату, після всіх пар, у гості, на додаток до всього, нам задали спільне практичне завдання.

-А ... а можна з собою візьму Шіллі та Віллі? Я їх боюся самих залишати.

-Ахах, добре, а ти що старша сестра?

-Та ні ... за віком вони мене старші на три роки, але розумом, чесно кажучи, я старший. Я завжди їх зад прикриваю, я завжди їх захищаю, я ... і залишити їх я не можу.

-Тоді приходьте втрьох, з мене чай!

-З нас тоді щось до чаю!

  Після всіх пообідніх пар та практикуму, який я благополучно пропустила, я пішла до кімнати, а Лінда до близнюків. Від практикуму, до речі, мені дала звільнення сама викладач. Трохи роздивляючись кожну скриньку столу, всю шафу і під ліжком, я знайшла багато потрібних для сьогоднішнього вечора речей. Чайник, тарілки, чашки, столові прилади і плюс до всього, я виявила, що письмовий стіл висувний і його можна подовжити. Що я власне і зробила.

Темнішати почало ще на останній парі, ближче до шостої вечора. Зараз, коли я розставляла столові предмети на розкладеному столі, було вже темно, як уночі, тільки зірок не було, їх затуляли чорні хмари. Відчуваю наближаються морози. Тут я згадала про чайник, адже я обіцяла чай хлопцям, вірно? З ним проблем не було, вогник полум'я я вже навчилася створювати на долоні. Причому досить добре, у мене це виходить. Я знову запалила на долоні вогник і тримала чайник з водою трохи вище за саму руку, щоб сама верхівка полум'я діставала до дна чайника. Скажу чесно, нагрівався він... довше, ніж я очікувала. Але головне, що чай готовий і він гарячий! У двері постукали і почувся нерозбірливий приглушений діалог.

-Аїда! Відкривай! - Так само приглушено, але вже чутніше почувся голос Лі. -Привіт, люба! Близнюки печиво десь роздобули.

-Шоколадне з горіхами! Моє улюблене… спасибі хлопців, проходьте, чай теж готовий. - сказала я стоячи перед відчиненими дверима.

  Усі пройшли всередину та сіли за стіл. Хлопці – розповідали про свої пригоди за три роки навчання в академії, Лінда – про те, як провела своє перше півріччя.

-До речі, чого Вільям став такий каламутний? У минулих роках він із нами нормально спілкувався. А тут… – перервав нашу радісну розмову Шилі, – Ти ж явно з ним довше спілкуєшся, ніж ми.

-Ех, навіть не знаю що вам відповісти. Він перші дні був як завжди, ну… можна сказати, нормальним, а зараз і мене ніби уникає… Не знаю я що з ним… – чесно відповіла я… ну, а що? Адже правду сказала. -Після нашої останньої розмови він взагалі на людях не з'являється, ні на пари, ні в їдальні, ні на подвір'ї... ніде його немає. Я сподіваюся, що він не відлетів додому без мене в перші дні.