Читати книгу - "Яничари, Кулик Степан"

Потім перевів погляд на Стіва.

— Каву, віскі, дозу?

— Зараз не час для жартів, пане комісаре, — Стів спробував зобразити найупевненіший тон, щоб одразу дати зрозуміти: у цій ситуації в нього на руках достатньо козирів. — Ви розумна людина і вже збагнули, що коли я сам завітав у вашу богадільню, то не для чаювання.

Комісар кивнув головою. Усе так, інший не зміг би зайняти його місце. Дурні зі «волохатими лапами» та довгим родоводом займали куди більш звучні та грошові пости в ієрархії держави. Слава Творцю, нічого при цьому не вирішуючи.

Він пригладив долонею вуса, що лізли в ніс, подумавши про те, чи не зняти їх взагалі, але залишив як є. За всієї патріотичності вчинку ватажок однієї з найбільших банд Міста все ж таки залишався по інший бік барикад від державного чиновника.

— То слухаю?

— Може, вимкнемо цю чортову скриньку? — кивнув Стів на великий телевізор, що проникливо бубонів щось напівголосно на тумбі в кутку кабінету. — Не дає зібратися з думками.

— На жаль, це неможливо, — заперечливо похитав головою комісар. — Звичайним громадянам і на думку не спадає, скільки умовностей та обов'язків покладається на тих, хто перебуває на службі. Одне з останніх розпоряджень міністра юстиції забороняє вимикати телевізори у робочий час, щоб не пропустити якесь важливе повідомлення. І взагалі, бути в курсі життя держави.

— Маячня. Ви що ж, накази та розпорядження тепер по ящику отримуєте?

У відповідь комісар лише руками розвів. Мовляв, вказівки керівництва не обговорюються.

— Хоч зменшіть звук.

— Це можна, — Квінтет ляснув у долоні, і телевізор замовк. — Так краще?

— Дякую. Так ось… Я маю практично незаперечні…

Комісар підняв руку, зупиняючи Стіва, і перевів погляд на стільницю.

— Так, нехай заходить. Одну хвилинку, пане Хаупер. Зараз до нас приєднається одна чарівна жінка, і тоді ми вже перейдемо до суті справи.