Читати книгу - "Королева острова Мрій. Чужі береги, Олена Гриб"

Я повільно сіла, намагаючись не спровокувати запаморочення. Поки розверталася, необережно глянула на сонце, ще й піт із чола заливав очі… Запилена рука не допомогла, стало тільки гірше.

– Ну-ну, бігай, поки кістки цілі. – Я подумки побажала лаорнійцю поміряти піраміду спиною і зажмурилась, чекаючи, коли мине біль. – Стривай, і в тебе знайдуться слабкості, віковічний ти наш. Стрибаєш тут як оцинкований коник… Дострибаєшся.

Він повернувся, перш ніж я змогла дихати рівно. Прогуркотів мимо, аж плитка кришилася під його ногами, і навіть не глянув у мій бік.

– Гей!

А у відповідь – стук металевих підошов.

Ну і добре. Спускатися – не підніматися, у цій справі мені помічники не потрібні. До вечора якось упораюся. Ну чи й швидше, якщо цікавість піджене. А вона розігралася на повну силу, бо, поки лаорнієць носився туди-сюди як голодний хом’як, біля підніжжя піраміди спішно збирався натовп. І який!