Читати книгу - "Мобі Дік, або Білий кит"

являти собою зображення кашалота. Той, хто наважиться показати цей малюнок будь-кому з мешканців Нентакету, мусить заздалегідь подбати про свою успішну втечу із цього острова. Кашалот Фредеріка Кюв'є — це не кашалот, а просто гарбуз. Звичайно, автор не мав щасливої нагоди особисто взяти участь у китобійному плаванні (як і більшість йому подібних), та, однак, хто мені скаже, звідки він узяв цей малюнок? Може, з тих самих джерел, з яких запозичив своїх претенціозних вилупків його попередник у цій галузі — Демаре[228]? Я кажу про китайські малюнки. А що то за шуткарі — китайські художники, ви можете зрозуміти, подивившись на розмальовані ними чашки та блюдця.

Що вже казати про вуличних китів з вивісок, яких ми бачимо над крамницями торгівців жирами? Зазвичай це китові Річарди Треті[229] з верблюжими горбами, оскаженілі від люті; поглинаючи на сніданок по три-чотири моряцькі пироги з начинням, тобто по три-чотири вельботи, напхані матросами, ці недоладні почвари хлюпаються у морі крові та синьої фарби.

Проте всі ці численні похибки в зображенні кита, зрештою, не такі вже й дивні. Завважте, що натурою для малюнків здебільшого були прибиті до берега мертві кити, і ці малюнки такі ж правдиві, як малюнок розбитого корабля з потрощеною палубою може передати благородний образ цього гордого велетня у всій красі його корпусу і снастей. Слони іноді позували, стоячи для своїх портретів у повний зріст, а живі левіафани ще ніколи не бували натурниками для своїх зображень. Живого кита у всій його красі та величі можна побачити хіба що в глибині моря; його гігантська плавуча туша миттю зникає з очей, мов швидкісний лінійний корабель; і жоден зі смертних досі не зміг підняти його з морської безодні, не спотворивши при цьому його величних обрисів. І, не кажучи вже про значну відмінність у подобі маленького китеняти і дорослого платонового левіафана, навіть якщо китеня підняти на палубу, сам диявол не зміг би визначити його форми — така це гнучка, звивиста, метушлива істота.

Може, дехто вирішить, що можна дістати якесь уявлення про справжній образ кита, роздивляючись його голий кістяк, викинутий на берег. Дзуськи! Одна з головних особливостей левіафана полягає в тому, що його кістяк майже не повторює форми його тіла. Скелет Джеремі Бентама[230], що висить замість люстри в бібліотеці одного з виконавців його заповіту, вірно передає образ цього старого джентльмена — затятого утилітариста з усіма особистими рисами вельмишановного Джеремі; але з розтятих кісток левіафана ви не здобудете ніякої поживи для своєї фантазії. Справді, як каже великий Хантер[231], кістяк кита подібний до самої тварини не більше, ніж комаха до того кокону, із якого вона вийшла. Ця особливість найбільш чітко помітна в будові його голови, як побачимо з подальшої розповіді. І вона ж найцікавіше виявляється в будові бічного плавця, кістяк якого майже достеменно відповідає будові людської руки, тільки без великого пальця. У плавці є чотири справжні кістяні пальці: вказівний, середній, безіменний і мізинець. Проте всі вони навіки захищені рукавицею з живої плоті, як людські пальці часом захищає рукавичка з тканини. «Хоча кит іноді поводиться з нами дуже нечемно, — якось зауважив жартівник Стабб, — ніколи не скажеш, що він бере нас голими руками».

З усіх цих причин, хоч би там що, мимохіть доводиться зробити висновок, що великий Левіафан — єдина у світі істота, якій не судилося бути відтвореною ні на папері, ні на полотні. Звичайно, один портрет може бути більш правдивим, ніж інший, проте жоден із них ніколи не досягне цілковитої точності. У світі просто не існує способів виявити, як насправді виглядає кит. Єдине, що можна вдіяти, щоб дістати хоча б приблизне уявлення про його вигляд, — це самому вирушити на китобійний промисел; але, вчинивши так, не нарікайте, якщо цей самий кит якось захопить вас зненацька і затягне на дно. І тому, на мою думку, вам не слід бути надто настирливими в наочному вивченні Левіафана.

Розділ 56

Більш правдиві зображення китів і цілком правдиві картини полювання на них

Зображення китів, що навіюють жах, навіяли мені велике бажання перейти до таких само жахливих оповідей про китів, які можна знайти у книгах як старих, так і нових, особливо у Плінія, Парчесса, Хеклюїта, Харріса, Кюв'є та інших. Проте я втримаюся від цієї спокуси.

Я знаю тільки чотири опубліковані зображення великого Кашалота: у Колнетта, у Хеггінса, у Фредеріка Кюв'є і в Бійла. Про Колнетта і Кюв'є вже йшлося в попередньому розділі. Малюнок Хеггінса[232] значно кращий за їхні; та найкращі малюнки, безперечно, подані в книжці Бійла. У нього всі зображення цього кита непогані, окрім фігури в центрі ілюстрації «Три кити в різних положеннях», яка завершує другий розділ. Його фронтиспис «Човни нападають на кашалота», хоч він, без сумніву, викличе трохи скептичне ставлення в салонних балакунів, надзвичайно точний у деталях і правдивий у цілому. Деякі з малюнків Дж. Росса Брауна, що зображують кашалота, також точні, але гравійовані досить-таки поганенько. Утім, це не його провина.

Найкращі замальовки справжнього кита належать Скорсбі[233]; от тільки шкода, що вони виконані в надто малому масштабі, щоб справити належне враження. У нього є і сцена китового полювання, проте тільки одна, що також вельми прикро, оскільки лише подібні зображення — звичайно, коли вони майстерно виконані — можуть дати уявлення про живого кита, яким його бачать живі китобої.

Та загалом найбільш вдалими, хоча, можливо, і не найбільш правдивими з усіх, зображеннями кита і сцен промислу є дві чудово виконані французькі гравюри з полотен Гарнері[234]. На них зображений напад на кашалота і на справжнього кита. На першій гравюрі благородний кашалот у всій своїй могутній величі, виринувши з морської глибини під кілем вельбота, несе на своєму хребті жалюгідні уламки потрощених дощок. Корма вельбота, на диво, вціліла і тепер хитається на загорбку кита; а стерновий, на якусь невловиму мить утримавшись на ній, ледь видимий у кипіні китового фонтана, готується до фатального стрибка в безодню. Усе на цій картині зображено дуже гарно і точно. Напівпорожня бочка з лінями погойдується на зблідлих хвилях; дерев'яні руків'я розтрощених гарпунів навскіс стирчать з води, навколо кита видно голови переляканих матросів, а корабель рушить просто на вас із чорної буремної далини. В анатомічній будові кита можна знайти серйозні похибки, та це байдуже; все одно я б нізащо не намалював такої гарної картини.

Друга гравюра зображує вельбот у