Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

- До праці! - вигукнула професорка Трелоні пронизливим істеричним голосом. - Ви знаєте, що вам робити! Чи, може, я така погана вчителька, що ви навіть не навчилися відкривати підручники?

Учні спантеличено глянули на неї і перезирнулися між собою. Та Гаррі, здається, розумів, у чому річ. Коли професорка Трелоні, чиї вибалушені очі блищали від сердитих сліз, пішла до вчительського крісла з високою спинкою, він підсунувся до Рона й прошепотів: - Мабуть, отримала результати інспектування.

- Пані професорко, - тихим голосом звернулася Парваті Патіл (вони з Лавандою захоплювалися професоркою Трелоні). - пані професорко, чи щось... е-е... сталося?

- Сталося? - крикнула професорка Трелоні тремтячим від злості голосом. - Авжеж, ні! Мене, звісно, образили... про мене поширюють вигадки... висувають безпідставні звинувачення... але ні, нічого не сталося, авжеж, ні!

Здригаючись, вона набрала повні груди повітря й відвернулася від Парваті. З-під її окулярів бризнули злі сльози.

- А що казати. - задихалася вона. - про шістнадцять років вірного служіння... цього, очевидно, не помітили... але мене не образять, ніколи!

- Пані професорко, а хто саме вас образив? - боязко поцікавилася Парваті.

- Панівна верхівка! - драматично пояснила професорка Трелоні низьким тремтячим голосом. - Оті можновладці, чиї очі вкриті пеленою буденності, і їм недоступне те, що Бачу я, що Знаю я... авжеж, нас, провидців, завжди боялися, переслідували... така, на жаль, наша доля.

Вона ковтнула слину, витерла мокрі щоки краєчком шалі, а тоді витягла з рукава маленьку гаптовану носову хустинку й голосно висякалася, нагадавши Півза, коли він видає непристойні звуки, запхавши язика між губи.

Рон захихотів. Лаванда обурено на нього зиркнула.

- Пані професорко, - сказала Парваті, - ви маєте увазі... професорку Амбридж?..

- Не згадуй мені про ту жінку! - вигукнула професорка Трелоні, зірвавшись на ноги і виблискуючи скельцями окулярів. Її намисто забрязкотіло на шиї. - Прошу всіх працювати далі!

Решту уроку вона ходила поміж учнями, ллючи сльози з-під окулярів, і бурмотіла під ніс якісь начебто погрози.

- ...краще піти... яка зневага... іспитовий термін... ми ще побачимо... як вона сміє...

- Ви з Амбриджкою маєте щось спільне, - сказав тихенько Гаррі Герміоні, коли вони знову зустрілися на захисті від темних мистецтв. - Вона теж вважає Трелоні старою шахрайкою... Здається, вона дала їй іспитовий термін.

Тієї миті до кімнати зайшла Амбридж з чорним оксамитовим бантом на голові та виразом глибокого самовдоволення на лиці.

- Добрий день, учні.

- Добрий день, пані професорко Амбридж, - не в лад пробубоніли вони.

- Прошу заховати чарівні палички.

Але учні й не ворухнулися, бо й не витягали паличок з портфелів.

- Прошу знайти тридцять четверту сторінку «Теорії захисних чарів» і прочитати третій розділ - «Підстави для захисного реагування на магічний напад». Жодних...

- ...зайвих розмов, - ледь чутно додали Гаррі, Рон і Герміона.

*

- Тренування з квідичу не буде, - глухим голосом повідомила Анжеліна, коли Гаррі, Рон і Герміона вернулися після вечері до вітальні.

- Та я ж не психував! - вигукнув Гаррі. - Анжеліно, я їй нічого не казав, клянуся...

- Та знаю, знаю, - пробелькотіла бідолашна Анжеліна. - Вона сказала, що мусить обміркувати.

- Що обміркувати? - розсердився Рон. - Слизеринцям вона дала дозвіл, а нам чому не дає?

Але Гаррі прекрасно розумів, що Амбридж дуже подобається погрожувати їм забороною на створення ґрифіндорської квідичної команди, і знав, що вона не захоче відмовлятися від такої потужної зброї.

- Тут є й позитивний для тебе бік, - утішила Герміона, - ... матимеш час для Снейпового реферату!

- Який там позитивний бік! - відрізав Гаррі, а Рон здивовано глянув на Герміону. - Замість тренувань думати про настоянки?

Гаррі впав у крісло, неохоче витяг з портфеля реферат з настоянок і почав працювати. Було дуже важко зосередитися. Хоч він і знав, що Сіріус мав з'явитися в каміні значно пізніше, але про всяк випадок постійно зиркав у вогонь. У вітальні було страшенно гамірно, бо Фред і Джордж нарешті вдосконалили якийсь складник свого «Спецхарчування для спецсачкування», і тепер по черзі демонстрували його дію захопленій і галасливій юрбі.

Спочатку Фред надкушував помаранчеву половинку жуйки, після чого ефектно блював у заздалегідь приготовлене відерце. Тоді клав у рот фіолетову половинку жуйки, і блювання негайно припинялося. Лі Джордан, асистент на цьому показі, ліниво й регулярно влаштовував «щезнення блювотини за допомогою того ж закляття «щезник , яке накладав Снейп на Гарріні настоянки.

Під акомпанемент того нескінченного блювання, схвальні овації та бадьорі голоси Фреда й Джорджа, які відразу приймали в учнів попередні замовлення, Гаррі ніяк не міг зосередитися над правильною методикою приготування посилюючого розчину. Герміона теж не допомагала, бо підбадьорливі вигуки й залпи блювотини на дно відерця чергувалися з її голосним несхвальним пирханням, і це ще більше відвертало Гарріну увагу.

- То піди й зупини їх! - роздратовано вигукнув він, уже вчетверте викреслюючи неправильну вагу порошку з кігтів грифона.

- Не можу, бо формально вони нічого не порушують, - процідила крізь зуби Герміона. - Вони мають повне право жерти всіляку гидоту, і я не знайшла жодного правила, яке забороняло б іншим телепням її в них купувати. Хіба що це було б щось небезпечне, а їхні жартики на це не схожі.

Вони всі троє подивилася на Джорджа, який поблював у відерце, проковтнув решту жуйки і з усмішкою розігнувся, радісно приймаючи чергову зливу оплесків.

- Не розумію, чому Фред і Джордж отримали тільки по три СОВи на брата, - здивувався Гаррі, дивлячись, як Фред, Джордж і Лі збирають гроші з захопленої юрби. - Вони добре знають свою справу.

- Це все показуха, з якої жодної користі. - зневажливо буркнула Герміона.

- Жодної користі? - озвався Рон напруженим голосом. - Герміоно, та вони вже заробили майже двадцять шість ґал еонів.

Минуло чимало часу, доки натовп довкола близнюків Візлі розсмоктався, а потім Фред, Лі та Джордж ще довше рахували свої заробітки, тож було далеко за північ, коли Гаррі, Рон і Герміона нарешті залишились у вітальні самі. Фред зачинив за собою двері до хлопчачих спалень, хвалькувато торохкаючи коробкою з ґалеонами, від чого Герміона насупилася. Гаррі, так і не маючи великого поступу з рефератом,