Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Кінець світу в Бреслау 📚 - Українською

Читати книгу - "Кінець світу в Бреслау"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кінець світу в Бреслау" автора Марек Краєвський. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 93 94 95 ... 99
Перейти на сторінку:
повільно увійшов до помешкання, попрямував до ширм. Схопив одну з них і склав гармошкою. За ширмами був округлий умивальник. Під ним лежали два голі тіла. Жінка й чоловік. На їхніх тілах виднілися округлі рани, з яких цівочками текла кров. Голови трупів ховалися в тіні умивальника. Мокк не наближався до тіл. Сів на диван і заплющив очі. Він саме пригадав, як називаються такі підставки. Міцно заплющивши почервонілі спухлі повіки, Мокк не дозволяв гарячим сльозам витікати з очей. У горлі відчував пекучий, гіркий присмак. Не міг навіть перевести подих. Він уже пригадав, що такі підставки звуться мольбертами і зазвичай стоять у художніх майстернях.

Бреслау,

вівторок 27 грудня

дев'ята година ранку

На другому поверсі будівлі Управління поліції на Шубрюкке із тріском злітали вгору стовпи магнію. У конференц-залі юрмилися й безугаву вигукували щось журналісти. За широким столом сидів Гайнріх Мюльгауз і спокійно пахкав люлькою. Секретар Мокка, Ернст фон Штеттен, рвучко витягав руку, даючи слово журналістам.

— Це правда, що коханців було отруєно наркотиком?

— Правда.

— Що робив там о цій порі радник Мокк?

— Убитий… був його небожем. Радник Мокк йшов до нього, аби привітати з Різдвом.

— Дивно… дядько до небожа… Чи неповинно бути навпаки?

— Не знаю. Savoir-vivre[64] — це не моя справа.

— Якими були мотиви?

— Убивця вбив через ревнощі. Він був покинутим коханцем.

— Убита покинула його задля небожа радника Мокка?

— Так.

— Тридцятирічна жінка має дев’ятнадцятирічного коханця?

— Мала, любий пане. Вітаю, пам’ять у вас чудова. Про вік жертв я згадував п’ять хвилин тому. Ви неабиякий розумник.

— Як Мокк спіймав злочинця?

— Він знайшов убивцю, коли той саме… над трупом жінки.

— Звідки злочинець, поліцейський, знав Інґе, жінку легкої поведінки?

— У роботі в поліції ми часто зіштовхуємося саме з такими.

— Що спільного було в злочинця й «календарного убивці»?

— Злочинець видав себе за «календарного злочинця».

— Хто цей «календарний злочинець»?

— Еріх Гоккерманн. Сьогодні вранці він признався у вчиненні'п’яти вбивств у Бреслау й одного у Вісбадені.

— Навіщо він це зробив? Якими були його мотиви?

— Він був фанатичним прихильником фон Орлоффа й відомим окультистом. Стверджував, що він є рукою Господньою, бичем Божим… Людиною, яка готує світ до другого пришестя… Його знання історії допомагали йому легко відшуковувати записи в старих справах про давні убивства, а потім він їх відтворював…

Мюльгауз підвівся й вийшов, а фон Штеттен ґречно подякував журналістам за запитання.


Нью-Йорк,

понеділок 21 листопади 1960 року,

п’ята година ранку


Анвальдт встав і підійшов до мапи, що висіла на стіні. Провів по ній пальцем і на мить опинився в засніженому місті, місті струнких церковних дзвіниць, місті, огорнутому димом фабрик, яке зараз мало вже іншу назву й знаходилося в іншій країні.

— Ти не сказав, Ебергарде, — Анвальдт відійшов від мапи й знову сів у фотелі, — що ти зробив зі своєю дружиною…

За вікном почувся гавкіт, а тоді собачі лапи заляпотіли по калюжі.

— Я її відпустив, — відповів Мокк. — Дозволив їй далі грішити з бароном. Невдовзі я розлучився. Per procura.[65] Софі не хотіла від мене жодних грошей і кудись поїхала.

Нічну тишу порушувало булькотіння крапельниці. Мокк дивився на Анвальдта й нічого не говорив.

— Це незвичайна й трагічна історія, — Анвальдт протер сонні очі, — але чому свою сповідь ти прив’язав до цього? Ага, розумію… Ти ще ніколи не розповідав про цей свій гріх… І мені першому хотів про це розповісти… Розумію…

— Нічого ти не розумієш, — засвистіло дихання Мокка. —

1 ... 93 94 95 ... 99
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кінець світу в Бреслау», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кінець світу в Бреслау"