Читати книгу - "Яничари, Кулик Степан"

— Цікаво, — заохочуючи кивнув Квінтет. — Не соромся, викладай далі. Сподіваюся, це не все, що ти можеш повідомити?

— Ні… — зрозумівши, що зумів зацікавити, Хаупер помітно заспокоївся. — Останній штрих до картини. Коли я прикинув у мозку ось усе це, що зараз сказав, то насамперед поїхав на звалище.

— І? — Комісар подався вперед.

— Труп Вільяма Смаяла, як і годиться пристойному покійнику, тихо й мирно відпочиває на пустирі. Тільки костюм змінив…

— Ідіот! — комісар Квінтет схопився з крісла, але встиг узяти себе в руки і плюхнувся назад. — З цього треба було починати!

— А інтрига? — задоволено посміхнувся Стів. Він зумів відігратися за пережите приниження.

— Що скажете, інспекторе?

— Цікава історія, пане комісаре. З вашого дозволу, я глянула б.

— Вирішено. Хаупер, покажете інспектору місце… поховання?

— Такій прекрасній леді я готовий показати все, що завгодно… — галантно вклонився Стів. — На першу вимогу.

— Я запам'ятаю ваші слова, — інспектор Левінсон мило посміхнулася, і ватажок банди гангстерів ледь не відкусив собі язика. — До речі, мене звуть Тоня. Або — Антоніна. Вибирайте самі, як вам буде зручніше, Стіве.