Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Твої не рідні, Ульяна Соболева 📚 - Українською

Читати книгу - "Твої не рідні, Ульяна Соболева"

1 201
0
06.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Твої не рідні" автора Ульяна Соболева. Жанр книги: 💙 Еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 94 95 96 ... 101
Перейти на сторінку:

 

***

 

Марійка перша помітила, що він приїхав.  Поки я здавала багаж, Марійка раптом вирвала долоню з моєї руки і кудись побігла.  Я тут же обернулася і завмерла від несподіванки.  Єгор розкрив широко руки і зловив дитину на льоту.

 І у мене, як завжди, усередині щось обірвалося.  На них було боляче дивитися і хотілося розплакатися чи то від емоцій, то від дикого жалю, що все ось так.  Єгор сів навпочіпки перед Марійкою, і тепер я бачила, як швидко він навчився спілкуватися з нею.

 - Ти поїдеш з нами?

 - Ні, у мене є ще тут справи, а потім я теж поїду.

 - А можна ми залишимося з тобою?

 - Вам потрібно їхати додому.

 - Я не хочу без тебе їхати.  Я не стану ходити до Ніни і не буду приймати ліки.  Не хочу без тебе.

 Я відвернулася, відчуваючи, як саднить у грудях і стає важко дихати ... Я теж не хочу без нього.  Не можу без нього.  Але і з ним ... чи зможу я з ним.  Знову обернулася, Марійка вп'ялася в Єгора, обіймаючи його за ноги, а він гладив її волосся, потім розтиснув її руки і показав жестом, що напише їй, як тільки ми прилетимо.

 Потім кинув погляд на мене ... довго дивився мовчки прямо в очі.  Прямо в душу, розколупувати там усе до м'яса цим поглядом, від якого дерло в горлі і боліли очі.  Розвернувся до нас спиною і пішов до скляних дверей.

 Я ще якийсь час неуважно слухала, що мені говорять службовці аеропорту, подавала паспорт, а сама оглядалася назад.  На фігуру Єгора,що  віддаляється від нас швидкими кроками.

 І я чомусь гостро відчувала кожен його крок, немов саме зараз щось розривалося між нами.  З'явилося якесь божевільне дике відчуття.  Страх втратити.  І жорстоке, абсолютно неконтрольоване усвідомлення, що я більше так не можу.  Не можу без нього ... хочу до нього нестерпно.  Не хочу тримати себе, не хочу страждати ... не хочу боятися.

 - Можна паспорт вашої дочки, будь ласка!

 - Що?  - я обернулася до хлопця за скляною перегородкою.

 - Паспорт вашої дочки можна?

 - Вибачте ... ми нікуди не поїдемо.

 Сказала і зрозуміла, що все ... це кінець.  Не можу більше.  Схопила паспорт і Марійку за руку, потягнула її за собою.  Протискуючись крізь чергу в реєстрації, розштовхуючи людей, і Марійка чіпко тримає мене за руку, немов знає, куди ми йдемо, біжить слідом своїми маленькими ніжками.  А я нічого не бачу перед очима, усе, як у тумані.  І вже не я йду, а Марійка мене веде.  Усе швидше-швидше до НЬОГО.  Зараз.  Негайно.  Досить ... це занадто боляче - ось так відривати його від себе.

 А потім відчула, як сталеві руки підхопили і притиснули до грудей, а я так нічого й не бачу, стискаю його сильно до хрускоту в зап'ястях і обличчям зариваються йому в шию, відчуваю рученята Марійки, як вони обіймають мої і його ноги.

- Тссс ... ти що, Нюто ... Ти через Марійку, так, маленька?

 Обличчя на нього підняла, а він сльози мої швидко витирає пальцями і сам скривився, немов йому боляче.  І мене зірвало, забрав ... ніяких сил більше не залишилося.

 - Ні ... заради себе ... не можу більше.

 Посміхнувся по-хлоп'ячому і до себе придавив.

 - Ви ж мені не рідні ...

 - Так, - киваю і плачу, в очі йому дивлюсь, - ми не твої рідні.

 Марійку на руки підхопив і разом зі мною до себе пригорнув.

 - Мої найрідніші ... мої дівчатка.

 

 КІНЕЦЬ КНИГИ

 

 Вересень 2018 р.

 

1 ... 94 95 96 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твої не рідні, Ульяна Соболева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Твої не рідні, Ульяна Соболева"