Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Фауст. Трагедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

354
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фауст. Трагедія" автора Йоганн Вольфганг Ґете. Жанр книги: 💙 Драматургія / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 96 97 98 ... 117
Перейти на сторінку:
морока

Не для мого, а для людського ока,

Мені ж дивиться — просто сміхота.

Всі мечуться, як в пеклі грішні душі,

І плавають кумедно так на суші,

Бо думають, що тонуть у воді,

Що їм уже залляло рот і вуші…

Усі в страшному сум'ятті.

Ворони вернулись.

Володарю ви добре послужили,

Та спробуйте тепер і власні сили.

Летіть у таємничі кузні,

Де карли трудяться союзні,

Метал і камінь куючи;

Нехай скують огонь пекучий,

Яркий, блискучий і тріскучий

Ті чарівничі ковачі.

Хоча могучі блискавиці

Й падучі зорі-зоряниці

У літню ніч не дивина,

Та блискавки поміж кущами,

Зірки шипучі під ногами —

То буде ява чарівна.

Добийтеся того відразу,

Уживши просьби чи наказу.

Ворони летять. Усе робиться, як велено.

М е ф і с т о ф е л ь

Окрила тьма ряди ворожі,

Ідуть немов на бездорожжі.

То тут, то там, в'юнкі, сліпучі,

Мигочуть вогники летючі.

Та до таких жахливих штук

Потрібний ще несвітський гук.

Ф а у с т

Ті лати, що німіли в склепній тиші,

На вільнім вітрі стали здоровіші;

Забрязкали, завили, загули,

Різноголосий шарварок звели.

М е ф і с т о ф е л ь

Тепер не буде їм утаву;

Зчепились за лицарську славу,

Як у блаженну давнину.

І рук і ніг блискочуть шини,

Неначе ґвельфи й ґібеліни

Продовжують свою війну.

В них ворожда спадкова, вічна,

Непримиренна й невідклична —

Зчинили бійку знов страшну.

В чортівських гульбищах до речі

Оті партійні ворожнечі

Та одчайдушная гризня;

І тут той дух ляка панічно,

Регоче дико, сатанічно,

Долину жахом ісповня.

В оркестрі бойовий шум, що врешті переходить у бадьорі маршові мотиви.

У ШАТРІ САМОЗВАНЦЯ

Трон, пишна обстановка.   Х а п а й,   П і д б и р а й к а.

П і д б и р а й к а

Сюди ми першими прийшли.

Х а п а й

Летіли швидше, ніж орли.

П і д б и р а й к а

Які багатства тут лежать!

З чого почать і чим кінчать?

Х а п а й

Немає ліку тут скарбам.

Що потягнуть, не знаю й сам.

П і д б и р а й к а

Ті килими собі візьмім,

Незручно спати на твердім.

Х а п а й

Ота крицева булава

Мене до себе порива.

П і д б и р а й к а

Он позлотистий кармазин,

Мені давно вже снився він.

Х а п а й

(бере зброю)

Ця штука виручить завжди:

Махнув, убив і далі йди.

А ти вже силу нагребла,

Та все якогось барахла.

Покинь одежу й килими,

Цю скриньку краще підніми!

Одне лиш злото щире там

На плату найманим полкам.

П і д б и р а й к а

Такої вбивчої ваги

Не підійму, нема снаги.

Х а п а й

Ось нахилися на хвилину,

То я піддам тобі на спину.

П і д б и р а й к а

Ой, ой! Зніми його скоріш!

Важкий тягар ламає криж.

Скринька падає і розчиняється.

Х а п а й

Ото добро! Ото скарби!

Ну ж налітай, хапай, греби!

П і д б и р а й к а

(присідає навпочіпки)

Якби хоч пелену набрать,

То буде на що погулять.

Х а п а й

Ну годі! Йди, бо час мина.

(Вона встає).

Гай-гай! Дірява пелена…

Іще розгубиш на путі

Усі монети золоті.

Г а й д у к и

Чого залізли ви в шатро?

Це імператорське добро!

Х а п а й

Ми в битві важили життям,

Трофеїв часть належить нам.

Споконвіків ведеться так —

Бере із ворога вояк.

Г а й д у к и

А в нас такий звичай невлад,

Не мусить грабити солдат.

Узявся цісарю служить,

То честю треба дорожить.

Х а п а й

Та чесність вашу знаю я;

Їй контрибуція ім'я.

Того ж ви поля ягоди,

І в вас пароль: давай сюди!

(До Підбирайки).

Тікай, не кидай, що взяла,

Нам зіпсували тут діла.

(Ідуть геть).

П е р ш и й   г а й д у к

Чи ба, нахаба, ще й повча!

Чом ти не дав йому ляща?

Д р у г и й

Мені мов силу одняло,

У них непевне щось було.

Т р е т і й

Мені аж світ в очах затьмивсь,

То я гаразд не роздививсь.

Ч е т в е р т и й

Скажу без зайвих балачок —

Гарячий випав нам деньок!

У моторошній духоті,

В несосвітеннім сум'ятті

Вперед ми рвались без ваги,

І никли всюди вороги;

Імлою очі повило,

В ушах дзвеніло і гуло…

Хоч ми в

1 ... 96 97 98 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фауст. Трагедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фауст. Трагедія"