Читати книгу - "Лялька, Айрін Сторі Irene Story"

Двадцять чотири години, щоб довести, що Сандра Марчена холоднокровна вбивця, яка у свідомому стані вчинила всі свої злочини.

Двадцять чотири години, щоб Олівія Марчена вийшла з тіні своєї «смерті» і дала свідчення проти власної матері.

Двадцять чотири години, щоб використовуючи усі наявні докази схилити суд присяжних на користь закону.

Вони не мали відчувати співчуття до Cандри. Так, в неї був важкий початок життя, але чи всі жінки, над якими знущалися, ставали вбивцями? Якщо це, звісно, був не самозахист. Якщо, звісно, щось не загрожувало їхньому життю чи життю їхніх дітей.

Але…

Хто, наприклад, серед родичів сеньйора Діаса погрожував життю Сандри чи членів її родини? Вони з Максом зробили так, щоб усю сім`ю слідчого Севільї повісили та замордували в лісі.

Хто з тих жінок, яких вони перетворювали на неживих маріонеток, знущаючись на їхніми тілами та жорстоко вбиваючи, мав якийсь бодай маленький намір зашкодити сімї Марчена?

Чи може сам сеньйор Марчена, виховавши не рідну по крові дитину, прийнявши свою дружину та її минуле, надавши захист та добробут, в якому вони жили весь час, переживши зі своєю дружиною її емоційні всплески, реабілітації та раптову «смерть» доньки, заслуговував на те, щоб його вбили в своєму ж домі та й ще залишили його тіло гнити на шовкових простирадлах подружньої спальні?

Відповідь на всі питання одна – НІ.

Але треба було, щоб суддя, прокурор та присяжні подумали та прийняли рішення так само.

Насильство не виправдовує насильство, якщо воно було використано не проти кривдника, а на інших сторонніх, не дотичних до ситуації людей.

Тепер вже два автомобілі разом виїхали з Андалусії у напрямку Севільї. В одному їхав Альдо Марчена, але його транспорт був другим.

Попереду їхав автомобіль Елени. Її пасажиркою була Олівія. Альдо відмовився, щоб вона їхала з ним.

Вони так досі і не обговорили всі претензії зі сторони Альдо, а він в свою чергу так і не зрозумів мотивів Олівії. За її словами, вона мала померти. Цю фразу вона повторювала, як мантру. Хоча ніяким чином не пояснювала свою принципову позицію на цей рахунок. Олівія сказала, що як тільки їй гарантуватимуть юридичний захист, вона без зайвих думок все розкаже.

Для цього їм треба було доїхати до відділку в Севільї.

Елена не мала настрою ні про що говорити з Олівією. Все ж таки шок її наздогнав. Побачити когось на власні очі, хто вважався давно мертвим – це нестандартна ситуація для Елени.

Так, Олівія змінились. Зовнішньо вона відрізнялась від себе тієї, яку можна було побачити на старих світлинах чи на відеозапису, який зберігав Альдо.

Там була зафіксована дівчина, яка нічого не боялась в житті, була гордою, її очі світились, а все її тіло промовляло, що вона непереможна і зможе досягти все, чого тільки забажає.

Зараз Олівія зберегла в собі тільки якісь спільні риси зі своїм минулим виглядом. А в іншому вона вже не випромінювала такої впевненості.

- Чому саме ляльки?

Елена сама перевала неспокійну тишу. Вони вже були недалоко від вїзду до Севільї. Дивне питання, але воно її непокоїло. Вже давно.

- Що?

- Я кажу, чому ти обрала мені, як подарунок на день народження саме таких своєрідних ляльок? Вони ж страшні та ще й маріонетки.

- А ти про це… Елено, я не знала тебе тоді, але дуже хотіла познайомитись. Твій батько, чи краще сказати, наш батько, він завжди розказував про тебе, як про маленьку принцесу. Але мені чомусь здавалось, що ти просто живеш собі, як лялька в своєму ляльково-несправжньому світі, від усіх прихована, за зачиненими дверима безпечного життя. Тебе оточувала любов та розуміння. Тобі купували все, про що ти тільки могла мріяти.

- Ти жила не в гірших умавах, Олівіє.

- Так, ми з Альдо зростали в достатку. Але я була вільна робити, що я хотіла, їхати, куди я хотіла. Ніхто б мені нічого не сказав.

- Так, і це призвело до твого знайомства і подальша співпраця з Матіасом. До речі, я тебе представлю його брату.

- Федеріко живе в Севільї?

- Так. І не тільки. Він головний слідчий і керує цією справою. Хоча поки в лікарні після того, як він сам вистояв проти банди Макса і самого Макса.

- Він його вбив?

- Так. Але повернемось до ляльок?

- Ти мене здивувала розповіддю про молодшого брата Матіаса… Ляльки… А що про них говорити. Ти для мене була лялькою, яка проживає в вітрині магазину і нічого більше в світі не знає. То ж одного разу побачивши колекцію цих, як ти сказала, своєрідних ляльок, я і вирішила, що вони будуть якраз тим, що треба. Подарунок, який запам`ятають.

- Ти бачила в новинах про серію вбивст, де жінок калічили і вдягали точнісінько так само, як і цих ляльок з колекції? І вони вбили Мартіна, мого найкращого друга.

- Мартін з Севільї… Так, в них був якийсь бізнес з Матіасом, чи твому другу так хотілось.

- Ще було свкоєно замах на Альдо.

- Я не думаю, що мати про це знала. Схоже, що це була ініціатива самого Макса.