Читати книгу - "Шлях Королеви, Алюшина Полина"

- Я вірю Араголу. – Несподівано для всіх сказала дракониця. Легкий уклін та прихована посмішка задоволення відбилися на обличчі Нінао. Але з усіх боків почулися слова невдоволення та хвиля запитань.

- Королева! Як Ви можете вірити демону?

 - Точно! Точно! Адже він демон! Їм вірити не можна!!!

- Замовкніть всі!!! - Випалив Магума, заспокоюючи натовп помахом своєї величезної ручищі та даючи можливість королеві висловитись. Усі враз затихли.

- Те, що Арагол є демоном, ще не говорить про те, що він не може казати правду. Його аура синьо-зеленого кольору підтверджує правдивість слів свого носія, а тому рішення вбити його буде не гуманним та неправильним. Незважаючи на свій страх і ризик, Арагол приїхав сюди і зізнався у всіх своїх злочинах. Розв'яжіть його... - Грізно промовила Ігніс.

Варта Тухінги підняла демона на ноги водночас позбавляючи генерала мотузок.

- Я перепрошую за всі ті жахи, які завдав кожному з вас раніше. Я знаю, що ніколи не зможу виправдати своєї провини перед вами, але смиренно прошу дозволити мені дожити до старості і померти своєю смертю. - Схилив голову генерал перед усіма до самої землі. Його очікування виправдалися, він тріумфував. Йому коштувало великих зусиль зважитися вирушити сюди.

- Я не маю бажання вбивати тебе, а тому відпускаю. Можеш іти куди завгодно. – Байдуже сказала Ігніс. «Я рада, що ти вибрав правильний шлях».

- Дякую, я негайно покину вас. - Демон підійшов до свого коня, спритно застрибнув у сідло і натягнув поводи, як дракониця зупинила його:

- А де третій страж?

- Цього я не знаю. Але обіцяю, що якщо щось почую про нього, то дам вам знати. - Приклавши руку до грудей відповів Арагол.

Лія кивнула, демон пришпорив коня і поскакав геть, залишивши позаду своєї спини столицю боліт.

(Зоряний острів називали так через його незвичайну форму, схожу на сяючу зірку в нічній гладі. Він знаходився за мертвою пустелею, в якій сезон дощів бував раз на кілька десятків років. Сама пустеля тяглася від лісів Наріма до самого узбережжя і зрідка перемежувалась скелями, в норах яких мешкали левощури. Ці істоти схожі на величезних щурів, груди та шию яких прикрашала пишна грива. Вони своїми лопатообразними кігтями рили нори, довжиною в кілька миль, створюючи непрохідні лабіринти).

 - Отже, що ми маємо? Скаїр ось-ось відновиться і вирушить на наші пошуки, а другий страж за морем на острові, переповненому бандитами. А про третього стража взагалі нічого не відомо! - Розхвилювавшись, міркувала ельфійка, крокуючи туди-сюди по залі в монастирі.

 - Думаю, варто вирушити за Кротаріксом. Запах океану переб'є аромат королеви і на якийсь час ми зможемо зітхнути спокійно. Тим більше, що ми знаємо, де він і можемо постаратися непомітно проникнути на острів. – Сказав Магума на видиху.

- Скільки часу піде на перетин пустелі та ще шлях через море? - Запитала Лія, підтримуючи рукою підборіддя.

- Якщо у кращому разі, то тиждень. – Відповів дракону Магума.

- А в найгіршому? – Стривожено промовила дракониця.

 - Два або три тижня. - Похитав велетень долонею з боку на бік.

- Треба їхати зараз, поки нічого не впало на наші голови. - Погодився з Магумою Ронал. Несподівано у вікно зруйнованого монастиря влетів Фенікс. Покружлявши над головами героїв, птах каменем приземлився на підлогу. На його вигнутій шиї висіло послання.

- Припливли. – Невдоволено промовив Магума.

- Ронале, ось хто тебе за язик тягнув? - Ображено прокричала Маль, тупнувши ногою від злості.

- Та, я ж не знав! - Вигукнув перевертень, скочив на ноги.

Дракониця нахилилася до пташки та зняла послання. Обличчя Лії стало ще похмурішим, ніж було раніше.

- Ми спізнилися. Скаїр уже почав діяти. Особистий загін демона зараз наближається до Ларбона. Попередні міста разом зі своїми жителями були викошені повністю. Його сила прокинулася і з кожним поривом гніву вона приносить все більші проблеми. Він шукає нас. – Ствердно сказала Лія.

Ронал після цих слів важко зітхнув, а у Гредхарда засмоктало під ложечкою.

- Схоже, його розум, який тримався з останніх сил, був повністю втрачений. – Сказав Гредхард. Його нога почала нервово смикатися.

- Він іде за запахом Її Величності. Нам треба швидко щось із цим зробити, інакше нас упіймають! - Вигукнула Маль, почав ще швидше ходити туди-сюди, покусуючи свій ніготь.

- Іноді, щоб прийняти більш розумне рішення, треба не поспішати. У мене є план, як позбутися переслідування Скаїра, але без допомоги Аліки та Мортеля план не спрацює. – Задумливо промовила Лія, повернувшись до друзів.

- Значить, нам доведеться повернутися до Ларбона? - Стрепенувся перевертень.

- Прямо в лапи ворогові? Чудово... - Схопилась за голову струрбована Маль.

- Без цього ніяк. Гредхарде, у Ларбоні є каналізація чи потаємні тунелі, як ті, в яких ви влаштовували наради? – Задумалася Лія. Щось явно грандіозне таїлося в її голові.

 - Під містом їх ціла мережа! Я колись грав там у хованки з однолітками, веселий був час, ха-ха. - Важко зітхнув торговець. - Думаю, вони ще не розвалилися від часу.