Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Ерагон 📚 - Українською

Читати книгу - "Ерагон"

2 819
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ерагон" автора Крістофер Паоліні. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 96 97 98 ... 115
Перейти на сторінку:
не розповів Галбаторіксу, й можеш бути вільний. Згода?

— Мої думки, — озвався Мертаг, — це єдине, що в мене ще не забрали. Багато хто намагався їх захопити, але я навчився захищатись, бо лише в думках я залишаюся вільний. Отож, ви не зможете перевірити їх навіть за допомогою ваших гевалів-близнюків. Я ліпше помру, ніж на це погоджуся.

— Гарно сказано, — зі співчуттям мовив ватажок. — Хоч я й не здивований твоїм вибором. Охорона!

Вхідні двері відчинились, і до покою увійшли озброєні вояки.

— Заберіть його й надійно замкніть, — наказав Аджихад. — Стережіть його, як зіницю ока, доки я не вирішу, що робити далі.

Охорона миттю оточила юнака. Проводжаючи поглядом друга, Ерагон прошепотів:

— Мені дуже шкода.

Той знизав плечима й вийшов з гордо піднятою головою.

Спохмурнівши, Аджихад плеснув у долоні й гукнув:

— А тепер усі геть, окрім хлопця з драконом! Негайно!

— Але ж володарю мій, — вклонився Орик. — Король гномів обов’язково схоче дізнатися про подальшу долю Мертага. А ще питання про мою непокору…

— Я сам про все повідомлю Ротгарові, — махнув рукою володар. — А щодо твоєї непокори, то зачекай, доки я тебе не покличу. І близнюки нехай теж зачекають у коридорі.

Коли гном, уклонившись, вийшов за двері, в які здивовано зазирали близнюки, Аджихад стомлено впав у крісло.

— З ельфійкою все гаразд? — наважився порушити мовчанку Ерагон.

— Поки що ні, — суворо глянув на нього володар. — Але лікарі кажуть, що вона одужає. Вони пробули з нею всю ніч, бо отруєння виявилось напрочуд сильним. Дівчина неодмінно загинула б, якби не ти. І за це тобі подяка від усіх варденів.

— А що ж тепер? — зніяковів юнак.

— А тепер, — зітхнув Аджихад, — я хочу, щоб ти мені все розповів. І про те, як знайшов яйце Сапфіри, і про інші пригоди. Дещо я вже знаю з Бромових листів, а дещо мені розповіли близнюки. Та мені цікаво, що скажеш ти, особливо про смерть Брома.

Спочатку Ерагон не хотів ділитися спогадами з незнайомцем, нехай навіть він і був ватажком славнозвісних варденів. Але Сапфіра попросила його не сперечатись, тож юнак нарешті погодився. Його розповідь тривала досить довго, він часто зупинявся й думав, як краще розповісти про ті чи інші події. Ерагон розповів і про Тейрм, хоча й приховав пророцтво Анжели, і про те, як Бром знайшов разаків. Про Джилід і сутичку зі Смерком, що найбільше вразило Аджихада. Коли юнак завершив. ватажок устав і почав походжати кімнатою.

— Смерть Брома — це жахлива втрата, — нарешті сказав він. — Бром був моїм близьким другом і могутнім союзником варденів. Він багато разів рятував нас від загибелі… І навіть тепер, коли його нема, він сприятиме успіхові нашої боротьби. Адже він послав нам тебе.

— Але чим я можу допомогти? — спитав юнак.

— Я поясню, — зупинив його Аджихад, — тільки трохи пізніше, бо зараз у нас є важливіші справи. Ти кажеш, що ургали уклали союз із імперією… Це дуже кепсько, бо, якщо Галбаторікс збирається йти війною проти варденів, нам не вистояти. Я здригаюсь від однієї лише думки про те, що він пообіцяв цим потворам у винагороду. А ще той Смерк… Ти можеш його змалювати?

— Високий, худий, із червоними очима й таким самим червоним волоссям, — сказав Ерагон. — Вбраний у чорне.

— А який у нього меч? — напружився володар. — Ти бачив його меч? Він має довгу подряпину на лезі?

— Так, — здивувався хлопець. — Звідки ви про неї знаєте?

— Бо це моя мітка, — зловтішно посміхнувся Аджихад. — Я зробив її, намагаючись вирізати тому недолюдкові серце. Це був один із наших найбільших ворогів. Кажеш, він загинув? Як це сталося?

— Мертаг двічі поцілив у нього з лука, — сказав Ерагон. — Одна стріла влучила йому в плече, а друга — прямісінько поміж очі.

— Я так і знав! — у розпачі сказав ватажок. — Ви його не вбили, хлопці. Смерка можна знищити тільки тоді, коли влучиш йому в серце. А зараз він просто розчинився й з’явиться деінде, іще могутнішим, ніж раніше.

Засмучений Аджихад трохи помовчав і провадив далі:

— До речі, Ерагоне, ти не менша загадка, ніж той недолюдок. Усім добре відомо, чого хочуть вардени: знищити імперію й розбити ургалів. А ось чого хочеш ти, не знає ніхто. І це має неабияк непокоїти Галбаторікса.

— А варденів? — тихо спитав юнак.

— Гадаю, що ні, — обережно відповів Аджихад. — Більше того, маю надію, що ти виправдаєш наші сподівання. Справа в тому, що між нами існує певний кордон: маю на увазі, між гномами й людьми… Відтоді, як ти з’явився у Фартхен Дурі, багато хто поклав око на твою силу.

— І ви також? — поцікавився Ерагон.

— Може, й так, — усміхнувся ватажок. — Але ти маєш знати й дещо інше. Наприклад, історію Сапфіриного яйця. Бром розповів тобі, що сталося, коли він приніс його до нас?

— Ні, — відповів хлопець, глянувши на дракона. Той підморгнув йому.

— Коли Бром з’явився тут із драконячим яйцем, — почав Аджихад, — усі були дуже занепокоєні, бо гадали, що драконів давно не існує. Зрозуміло, вардени, гноми й ельфи хотіли мати такого могутнього спільника. Особливо гноми, бо з їхнього племені ніхто ніколи не був вершником. З другого боку, ельфи остерігалися влади людей, прагнучи переманити дракона до себе. Одним словом, була дуже складна ситуація… І тоді Бром запропонував компромісне рішення: нехай яйце буде то в одних, то в інших, і в кого з племен вилупиться дракон, тому він і належатиме.

Зітхнувши, володар розповідав далі:

— Ми сподівалися, що це примирить наші народи. Утім, марно. Минуло десять років, але дракон так і не народився, тож і вершника для нього не було. Потім яйце викрали, а ельфійку, яка його перевозила, схопили ургали… І доки вона не прийде до тями, ми не дізнаємось, що сталося насправді. Нам відомо тільки те, що вона встигла викинути яйце перед тим, як її схопили нападники…

— То вона все-таки володіє магією? — здивувався Ерагон, згадуючи розповідь ельфійки про те, як вона протистояла Смеркові у в’язниці.

— Це була одна з причин, з огляду на яку їй доручили перевезення яйця. Проте Арія була надто далеко, щоб закинути його до нас, бо кордони ельфів охороняються від проникнення будь-чого магічного. Тому дівчина, згадавши про Брома, жбурнула яйце в бік Карвахола.

— А як вона взагалі опинилась у Паланкарській долині? — спитав юнак. — Адже вардени переховуються так далеко від тих земель. Чи, може, десь там мешкають ельфи?

— Я не мав би цього казати, — посуворішав Аджихад, — але я тобі довіряю. Ельфи ховаються далеко на півночі, у хащах Ду

1 ... 96 97 98 ... 115
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ерагон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ерагон"