Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Місто кісток 📚 - Українською

Читати книгу - "Місто кісток"

1 537
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Місто кісток" автора Кассандра Клер. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 96 97 98 ... 157
Перейти на сторінку:
швидкий поцілунок, він просто злегка торкнувся губами щоки. Проте вона відчула, що червоніє. Можливо, тому, що всі на них витріщалися.

У коридорі дівчина спантеличено доторкнулася до щоки. Цей поцілунок, звичайно, нічого не означав, але це не було схоже на Саймона. Може, він намагався змусити Ізабель ревнувати?

«Чоловіки вміють загнати в глухий кут!» – подумала Клері. От Джейс навіщось удає із себе пораненого принца. На щастя, вона пішла до того, коли він почав скаржитися на цупкі простирадла.

– Клері! – Коридором до неї поспішав Алек. Очевидно, він намагався її наздогнати. – Є розмова.

Клері здивовано запитала:

– Про що?

Алек завагався. З темно-синіми очима на тлі блідої шкіри він виглядав таким же вражаючим, як і сестра, однак, на відміну від Ізабель, він ніби навмисне намагався зіпсувати свою зовнішність: поношені светри, стрижка, яку, здавалася, він робив сам собі, причому в темряві. Здавалося, Алеку незатишно у власному тілі.

– Думаю, тобі краще піти! Їдь додому! – процідив він.

Клері знала, що Алек її недолюблює, і все-таки його слова прозвучали, як ляпас.

– Алеку, востаннє, коли я була вдома, там кишіло Зреченими і равенерами. З купою зубів. Ти не уявляєш, як я скучила за домом, але…

– Ну, в тебе ж є родичі? – він був у відчаї.

– Ні. До того ж Годж просив мене залишитися.

– Не може бути! Після всього, що ти накоїла…

– І що я накоїла?

Алек нервово ковтнув:

– Ти ледь не вбила Джейса!

– Я що? Про що ти говориш?

– Побігла рятувати свого друга! Ти хоч уявляєш, на яку небезпеку ти його наражала? Та ти знаєш…

– Його… Ти про Джейса? – обірвала його Клері. – До твого відома, це була саме його ідея. Це Джейс спитав Магнуса, де вампірське лігво. Він пішов до церкви за зброєю. Зі мною чи без мене, Джейс однаково туди б пішов.

– Хіба ти не розумієш! Ти не знаєш його так, як я. Джейс упевнений, що він повинен рятувати світ. Він з радістю віддасть своє життя, але це не означає, що його треба заохочувати.

– Я не розумію, – промовила Клері. – Джейс – нефілім. Це ваша робота – рятувати людей, убивати демонів, ризикувати власним життям. Чим минула ніч була особлива?

Алек спаленів:

– Тим, що Джейс не взяв мене! Я завжди поруч, прикриваю його, підстраховую, зі мною він у безпеці. Але ти!.. Ти баласт! Ти приземлена! – Алек виплюнув останнє слово, ніби то була жахлива лайка.

– Ні, – відповіла Клері. – Я не приземлена. Я теж нефілім, як і ти.

Алек скривився.

– Може, й так. Але без навчання, без досвіду користі від тебе нема ніякої. Мама виростила тебе в приземленому світі. То там і живи, а не тут! Через тебе Джейс поводиться так, наче він… не один з нас. Ти змусила його порушити закон, зламати клятву, дану Конклаву…

– Свіжі новини! – перервала його Клері. – Я не змушувала Джейса нічого порушувати! Він робить тільки те, що хоче. І ти мав би це знати!

Алек подивився на неї, ніби вона була особливо огидним демоном невідомого виду.

– Які ж ви, приземлені, егоїсти! Ти уявлення не маєш, що зробив Джейс, на яку небезпеку він себе наразив! Мова йде не лише про його безпеку. Він міг втратити все! Він уже втратив батьків, а ти хочеш, щоб він втратив ще й нас?

Клері відскочила. У ній чорною хвилею піднялася лють. Клері злилася на Алека, бо почасти він мав рацію, і взагалі на всіх і все: на крижану дорогу, яка забрала життя батька ще до її народження; на Саймона, який мало не загинув; на Джейса – за його жертовність та подвиги за будь-яку ціну, на Люка – за те, що його турботливість виявилася фальшивою. І нарешті, на маму, що видавала себе за звичайну нудну людину, хоча насправді вона інша: відважна, яскрава, героїчна особа, якої Клері зовсім не знала, якої не було зараз поряд. Саме тоді, коли дівчина так відчайдушно потребувала її.

– І ти говориш про егоїзм! – засичала Клері з такою ненавистю, що Алек навіть позадкував. – Та тебе взагалі ніхто на світі не цікавить, крім себе самого, Алеку Лайтвуде! Не дивно, що ти досі не вбив жодного демона. Ти ж боягуз!

Він отетерів:

– Хто тобі сказав?

– Джейс.

Алек змінився в обличчі, ніби його вдарили:

– Ні. Він би так не сказав.

– Сказав! – Клері не без зловтіхи зазначила, що її слова зачепили Алека. А що, нехай ще хтось страждатиме! – Можеш і далі пустословити про чесність і благородство, яких нібито немає у приземлених, але хоча б чесно визнай: ти сердишся на мене тільки тому,

1 ... 96 97 98 ... 157
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Місто кісток», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Місто кісток"