Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Ні, сеньйоро, не про брата Йдеться. Дон Хуан здоровий, І якби його спіткала Ця біда, то я не зміг би Незворушно так триматись. А тому забудьмо разом Ви – тривогу, я – страждання: Так, страждання, бо несила Бачити, як вас змагає, Як шматує вашу душу Ця тривога безпідставна.

Донья Беатріс

Вам відомо, як ціную Почуття, сеньйоре, ваші, І мені, повірте, прикро, Що віддячити не можу Вам за щирість і люб’язність. Так судила доля: марно Сперечатись нам із нею. Хочу дати вам пораду. При дворі найбільш цінують Те, чого в природі мало. Тож мені подяку скласти Мали б ви за щиру правду, Бо її не просто стріти, Це сьогодні рідкість справжня. Прощавайте!

Донья Беатріс і Клара йдуть.

Сцена 6

Дон Луїс, Родріго.

Дон Луїс

Прощавайте! Все, Родріго, препогано Йде сьогодні. Незнайому Переслідую я даму, І – будь ласка – наражаюсь Я в ту ж мить на дві завади — Дурня та дуель: їй-богу, Що з них гірше, сам не знаю. Брат приходить – супротивник Виявився другом брата. Той мене лишитись просить З дамою, яку я здавна Без взаємності кохаю. Незнайомку я проґавив.