Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Земля, Ольга Кобилянська 📚 - Українською

Читати книгу - "Земля, Ольга Кобилянська"

288
0
18.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Земля" автора Ольга Кобилянська. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 97 98
Перейти на сторінку:
зо­ло­тим пас­мом із тої дрібної ха­ти­ни в ду­шу її чо­ловіка, але він у ній ли­ше жаль вик­ли­кує.

Ніколи не пе­рес­ту­пає її но­га по­ро­га ха­ти у ве­се­ло­му ліску, ніко­ли й не спи­няється но­га мо­ло­дої по­важ­ної жінки ко­ло самітнього бур­дея.


Лінія між ни­ми ніяк не мо­же виг­ла­ди­ти­ся; тут ста­нув уже жаль ма­тері до ма­тері й не ус­ту­питься ніко­ли з-поміж них.


Часом, ко­ли хлоп'я у ве­се­ло­му розбігу за Івонікою при­м­чить аж до бур­дея, ко­ли по­ба­чить йо­го ста­ра жінка, її мов на ножі щось бе­ре. І прос­тяг­ну­ла би ру­ки за ним, при­гор­ну­ла би до оси­ротіло­го сер­ця - во­но їй чи­мось бли­зьке, чи­мось рідне, чи­мось до­ро­го­го покійно­го си­на при­га­дує, та тут і кам'яніє на місці й не­ви­мов­но гіркий спо­мин по­ри­нає гост­рим но­жем у ду­шу.


Вона відіпхну­ла ко­лись сво­го вну­ка від сво­го по­ро­га, відігна­ла з матір'ю, мов со­ба­ку, що був би уже та­ким, як оцей, і огрівав за­дубнілу з жа­лю ду­шу й оси­ротілу ха­ту роз­ве­се­ляв,- а так бо­жевільний жаль огор­тав її. Са­ма всьому вин­на. Са­ма-саміська во­на. Дри­жа­чи­ми ру­ка­ми на­пов­няє ди­тині ка­пе­лю­шок лакітка­ми, на які здо­бу­вається самітня осе­ля в полі. Су­ше­ни­ми ово­ча­ми, горішка­ми, іноді й бу­лоч­кою - і відси­лає до­до­му. Нес­покійним пог­ля­дом і див­но зміне­ним зо­ром на­ка­зує ди­тині вер­та­ти ско­ро до ма­ми… Во­но вер­тається пос­луш­но пильненьким кро­ком і ущас­лив­ле­не до ма­ми, а не­щас­на здіймає грізно ку­лак і гро­зить страш­но в сто­ро­ну, де про­жи­ває той, що ви­нен її го­рю. Не­хай гос­подь пос­ту­пить із ним, як він собі на те зас­лу­жив…


Анна дри­жить над своїм хлоп­цем яко­юсь бо­яз­кою лю­бов'ю з цілої по­важ­ної, гли­бо­кої душі, що на­терпіла­ся до дна, і знає ли­ше од­ну ме­ту - ви­вес­ти ди­ти­ну свою в лю­ди. Її ко­лишнє го­ре відтво­ри­ло їй очі, і інстинк­том своїм пізна­ла жит­тя - світ. Га­рує і пра­цює від ран­ня до ве­чо­ра на здо­бут­тя за­собів до на­уки для си­на, і щось мов си­лує її відірва­ти йо­го від землі.


З нього бу­дуть лю­ди, як по­ки­не зем­лю.


Якісь інші лю­ди, як во­на, як всі ті, що ок­ру­жа­ють її, як ті, че­рез яких на­терпіла­ся стільки у своїм мо­лодім житті та що пе­ред­час­но зло­ми­ло її. Не ро­зуміє яс­но, чо­му, по якій при­чині, але відчу­ває се і щи­ро пе­ре­ко­на­на.


А Пет­ро піддер­жує її в тім.


Дрібне хлоп'я з за­ду­ма­ни­ми очи­ма своєї ма­тері йо­го мов до жит­тя відно­ви­ло. Ко­ли во­но спить, відга­няє му­хи від нього, а ру­ки йо­го, ве­ликі залізні ру­ки, пря­мо бо­яться до­торк­ну­ти дрібно­го тільця, щоб не зав­да­ти йо­му бо­лю. Во­но ж до­ро­ге. Во­но всіх зай­має. Щось має за со­бою, чим в'яже до се­бе й ке­рує…


І так тя­жать на нім надії - якісь нес­фор­мо­вані, пре­гарні, горді надії, здається, са­мих терп­ля­чих і упо­ко­ре­них - і він їх має спов­ни­ти…


Виросте - в нім про­ки­неться батьківська, ге­роїчна вда­ча, гли­бо­кий, віщий інстинкт по ма­тері,- во­ни поп­ро­ва­дять йо­го в інший світ… І він спов­нить ті надії…



Чернівці, 7 квітня 1901 р.




Notes





1



- Кру­гом нас зна­хо­диться якась бе­зод­ня, що її ви­ри­ла до­ля, але тут, у на­ших сер­цях, во­на най­глиб­ша (нім).





2



- Штив­ний - цуп­кий, зас­тиг­лий.





3



- Гоп­пляц (від нім. Ha­uptp­latz) - цент­ральне місце, го­лов­на пло­ща.





4



- Бар­да - со­ки­ра.





5



- Ґерда­ни та бод­зи­ки - прик­ра­си з на­мис­тин бісе­ру та клап­тиків ма­терії.





6



- Ма­ти храп - ма­ти на оці.





7



- Туй-туй - ось-ось.





8



- Не яло­ся - не го­ди­ло­ся.





9



- Стрій - одяг.





10



- Двірник - на­чальник гро­ма­ди, ста­рос­та.





11



- Не­хар­но - не­охай­но.





12



- Волічка - шерс­тяні нит­ки для ви­ши­ван­ня.





13



- Зіштивніле - зас­тиг­ле.





14



- На­наш­ка - хре­ще­на ма­ти.





15



- Ширінка - хуст­ка.





16



- Шов­ко­ва рікля - шов­ко­ва в різних сму­гах сук­ня без ру­кавів, з стан­ком (по­ло­ви­ною плах­ти), при­ши­тим до спідниці.





17



- Ку­та­си - ки­тиці на одежі для прик­ра­си.





18



- Гу­лящі - тан­цю­ючі.





19



- Гу­ля­ти - тан­цю­ва­ти.





20



- Бадіко - звер­тан­ня до стар­шо­го ро­ка­ми.





21



- Стрільба - руш­ни­ця.





22



- Шу­тер - гравій, щебінь.





23



- Бран­ка - при­зов.





24



- Пра­во - за­кон.





25



- Бур­дей - зем­лян­ка.





26



- Пив­ничні меш­кан­ня - зем­лян­ки.





27



- Го­род - сад.





28



- Фу­ду­ли­ти­ся - пин­дю­чи­ти­ся, гор­ду­ва­ти.





29



- Пуш­ка - бля­шан­ка.





30



- Зим­ний - хо­лод­ний.





31



- Си­вий - сірий.





32



- Трійло - от­ру­та.





33



- Га­ру­ва­ти - тяж­ко пра­цю­ва­ти.





34



- Трілер - трель.





35



- Ост­ро­та - су­ворість.





36



- Бут­ний - гор­дий, чваньку­ва­тий.





37



- Хо­сен - ко­ристь.





38



- Знеслість - гордість, пишність.





39



- Хо­ди­ти на візи­тацію - ро­би­ти обхід.





40



- Пап­ри­ка - пе­рець.





41



- Імпе­ра­тор (нім.).





42



- Військо­вий аб­шит - до­ку­мент про увільнен­ня з війська.





43



- Пу­дел­ко - ко­роб­ка.





44



- Кла­ка - то­ло­ка, спільна ро­бо­та за час­ту­ван­ня.





45



- Про­фе­сор - учи­тель.





46



- Кош­ни­ця - ве­ли­кий пле­те­ний са­рай, де су­шать ку­ку­руд­зу.





47



- Пи­за­та - пи­ка­та.





48



- Шу­ми­лин­ня - лис­тя, в яке за­гор­ну­тий ка­чан ку­ку­руд­зи.





49



- Гос­ти­нець - шлях.





50



- Склеп - лав­ка.





51



- Чічка - квітка.





52



- Гор­бот­ка - дві плах­ти, що їх но­сять замість спідниці.





53



- Цітки - ма­ленькі мідні ви­пуклі кру­жеч­ки.





54



- Роз­рив­ка - роз­ва­га.





55



- Кон­сек­вен­т­ний - урівно­ва­же­ний.





56



- Наг­лий - рап­то­вий, нес­подіва­ний.


1 ... 97 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Земля, Ольга Кобилянська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Земля, Ольга Кобилянська"