Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

Єві було досить вже того, що вони поїхали вдвох. І який би варіант не обрав Адам - Єва знала, що виграє в будь-якому випадку, фактично кожен приведе її до мети. Те, що Адам замислився над цим - вже означало її перемогу, тільки бостонська акула поки про це не здогадувався, не дарма ж вона вплела в свою мережу стільки сліз і любові. Він попався, і навіть ще не зрозумів.

    Адам дозволяв іноді собі лихачити за кермом, на деяких відрізках дороги вичавлюючи педаль газу до відмови. Цього разу він теж гнав на всю, висловлюючи тим самим свій внутрішній стан.

- Ти взагалі в курсі, що ти за кермом автомобіля, а не літака? - втиснувшись в сидіння, обурилася Єва. - Може, допомогти тобі розслабитися?

- Я розслаблюсь, обов'язково, - посміхнувся Адам, в сотий раз покосившись в її сторону. - Віддаю перевагу зосереджуватися на одному. Любовні ласки і дорога, чи знаєш дуже небезпечно. А я ж ще хочу подивитися що з усього цього вийде. Ти ж знаєш, я терпіти не можу, коли переді мною ставлять вибір, але ти все одно це зробила. ... І щоб вже зовсім не було по-твоєму - я обираю перший варіант! Час від часу ні до чого не зобов'язуючий секс з тобою.

- Що ж, нехай буде так, - зітхнувши, Єва відвернулася до вікна, і Адам не побачив, як вона закусила губу, стримуючи усмішку.

Підсвідомо Адам обрав «шлях покарання». Єва так назвала свої два варіанти, перший повинен був опинитися морально виснажливим для самого Адама, який не враховує, що по відношенню до неї у нього більше немає козирів і важелів тиску. Обравши короткі зустрічі заради задоволення і відмовившись від контролю і відносин - він сам підписав собі абонемент на кошмари. І Єва передбачала, що швидше за все з двох наданих моделей він обере саме цю. Другий варіант, «шлях прощення» був би простіше і м'якше, але Адам був до нього ще не готовий.

«Тоді будемо продиратися до любові - через терни. Мій милий легких шляхів не шукає. Сам винен, я ж не можу без креативного підходу», - Єва випросталася, готова випурхнути з його машини біля аеропорту. Тільки вона приготувалася попрощатися з ним і домовитися про наступну зустріч ... в більш зручний для неї час ...

- А куди це ти зібрався? - здивувалася Єва, бачачи, що так швидко звільнитися від нього у неї не вийде.

- Допомогти донести валізи нашому гостю, - пожартував Адам. - Підвезти людину до готелю, раз ми про нього так печемося. ... Адже ми з тобою ще не закінчили. Хтось обіцяв мені допомогти розслабитися.

- Сьогодні? Давай завтра, після обіду я постараюся звільнитися, - і якщо Єва посміхалася, то Адаму було абсолютно не смішно.

- Правила такі, - гаркнув він. - Я обираю час, ти граєш зі мною в любов або що ти там собі придумала. Без варіантів, тільки «так» або «ні». Скажи «ні», - Адам замовк, нервово граючи жовнами. - Цим ти мені тільки допоможеш позбутися нав'язливих думок про тебе.

- Так, - твердо промовила вона, так само як і він войовничо скинувши  підборіддя. - Сьогодні так сьогодні. Пішли швидше, Тіт там, мабуть, вже топчеться в розгубленості.

Вона побачила його здалеку і розсміялася. Тіт стояв посеред залу, тримаючи в руках потворного виду скриню. Радісно помахавши йому рукою, вона пішла швидше:

- Господи, ти все ж таки її притягнув! Який же ти дивак!

- Зовсім ні, я чоловік, який тримає слово, - відгукнувся Тіт, недбало ткнувши скриню Адаму, звільняючи руки для обіймів. - Здрастуй, наша зірочко! - він міцно обняв Єву, відриваючи її від підлоги.

Адам навіть зблід від злості, і було не зовсім зрозуміло, що він ненавидить більше - скриню, яку йому так по хамськи вручили або Тіта, який схопив в оберемок його колишню дружину.

- О, Тібботе - це Адам, - представила їх Єва. - Адам зголосився допомогти нести твої речі, - почувши це, Адам заскрипів зубами від злості ще більше, нагородивши її одним зі своїх коронних поглядів.

- А ім'я-то яке чудове, - відповів він іронією на іронію. - Це що? - кивнув він на скриню.

- Подарунок для Єви, - поважно відповів Тіт. - І нормальне до речі ім'я, з ірландського означає «смілива людина» .

- Це важлива поправка, - не вгамовувався Адам ще й посміхнувшись. І тільки Єва зрозуміла наскільки він сердитий. - Клас, шкода , що я раніше не знав, що Єві подобаються такі подарунки, а то скупив би у лахмітника весь непотріб для неї.

- Віддай! Я сама її понесу, - відбираючи у нього скриню, Єва зустрілася з ним поглядом. - У цього предмета є своє особливе призначення.

- Згораю від бажання дізнатися, - скривився Адам, якому Тіт одразу кинув свою сумку з речами. І по тому, яким при цьому поглядом подивився на нього Тіт - стало зрозуміло, що ірландець дійсно належить не боязкому десятку.

- Це щоб даремно не йшов, - спокійно пояснив Тіт, закипаючому Адаму.

- Ти забуваєшся! - ніколи його очі не були настільки пронизливими і знищуючими.

- Хіба? - знизуючи плечима, Тіт посміхнувся. - Для мене ти всього лише колишній чоловік моєї доброї подруги. Я з тих місць, де люди простіше будуть. Мільйонер ти, рибалка, танцюрист, мер - не важливо, головне хто викликає повагу, а хто ні. Гроші і пиха ролі не грають.

- А ти й справді сміливий, - вираз обличчя Адама розуміла тільки нервуюча з цього приводу Єва.