Читати книгу - "Сіра кішечка Темного володаря, Аманді Хоуп"

Вона все йшла і йшла... До порталу залишалося зовсім небагато, майже рукою подати, коли з усіх боків її оточили світлі ельфи. Вони витягли луки, націлили стріли та списи — усе було спрямовано просто на неї.

У цей момент, ховаючись у тіні, Міхаель чортихнувся. Він не врахував, що в образі людини його дружина втрачала пам’ять і могла наробити дурниць. І вона таки наробила.

— Хто ти? Що тут робиш? — суворо запитав один із воїнів.

— Я?.. — Віка застигла, намагаючись щось згадати. Потім, раптом просвітлівши, відповіла:
— Мене звати Вікторія. Мені треба туди!

Вона вказала рукою на ворота порталу, що світилися м’яким білим полум’ям.

Запитай її зараз, навіщо їй туди — вона б нічого не відповіла. Як кішка, вона дала собі настанову — йти до порталу. Це й було єдиним, що залишилося в її пам’яті.

Світлі справді відволіклися на гарненьку незнайомку.

У цей час Темний встиг прибрати камінь, що змінював напрямок порталу, і знову зник у заростях, мов тінь.

— Хто ти така і що тут робиш? — роздратовано повторив інший ельф, уже простягаючи руку, щоб схопити її.

Але саме в цей момент щось чорне й потужне, наче буревій, врізалося в нього. Воїн упав, збитий з ніг. За ним — ще кілька нападників.

Решта ельфів заметушилися, озираючись у пошуках нападника. І ось нарешті вони побачили Темного, який, попри вичерпану магію, вступив у ближній бій.

Віка опустилася на землю, заплющивши очі — їй не хотілося бачити, як знову проливається кров.

Бій тривав. До світлих приєдналася підмога, що несподівано з’явилася з боку лісу. Їх ставало все більше.

Розуміючи, що в такому стані він не зможе перемогти, Міхаель зосередився лише на одному — прокласти шлях до порталу. Його сили вичерпувались. Весь у ранах, зі стрілами в грудях і нозі, він, захеканий, дотягнувся до дівчини, схопив її за руку і ривком втягнув із собою в портал.

Світлі не перешкоджали. Вони були переконані, що портал досі веде в ту саму клітку, і Темний самостійно повернувся до їхньої пастки.

— Чудово спрацювали! — задоволено мовили вартові.