Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Маргаритко, моя квітко 📚 - Українською

Читати книгу - "Маргаритко, моя квітко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Маргаритко, моя квітко" автора Крістіні Нестлінгер. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 97 98 99 ... 103
Перейти на сторінку:
піни боротися з нападом сміху, можна легко захлинутися! А тут було з чого похихотіти, адже, коли чоловік погрожує коханцеві татом і мамою, це справді кумедно.

Вкладаючись спати, Маргарита, щоби запобігти подальшим дзвінкам, забрала телефон до себе в кімнату. Вона поставила його біля ліжка на диванну подушку, поклала зверху ще дві подушки і накрила цю подушкову гірку ковдрою. Вранці Маргарита туманно і невиразно пригадала, що вночі її розбудили приглушені, але тривалі дзвінки, вона знайшла між подушками слухавку і, позіхаючи, пробурмотіла: «Дай мені поспати, любий Максе!» Глибокий і добряче п'яний голос жалібно промовив: «Але я так тебе кохаю!» – на що вона відповіла: «Я тебе теж, Максе!». У слухавці почулося схлипування, і тоді вона запхала схлипуючу слухавку під подушку.

Маргарита не була певна, чи це було навсправжки, чи тільки їй наснилося. Так чи інак слухавка лежала біля подушки поряд із телефоном і тихенько пікала.

Розділ 14,

у якому Маргарита дає мамі добру пораду, відхиляє мамину добру пораду і страждає від надмірного споживання крюшону

Цієї середи Маргариті зовсім не хотілось іти на зустріч із мамою. Дівчині не виходив із голови «Макс», і вона не знала, що їй робити. Зізнатися мамі, що вона в курсі? Чи вдавати, ніби вона вірить у якогось телефонного ідіота, не вартого того, щоби про нього говорити? Мама завжди казала, що, коли сумніваєшся, треба поводити себе так, як «спонтанно» підказує тобі серце. «Якщо так, – подумала Маргарита, прямуючи до «малого італійця», – то найкраще наразі про цю справу просто забути. Чого мене мають обходити мамині проблеми? Я не знаю жодної доньки, котра була би порадницею власній матері в любовних справах! Хоча мама – точно не єдина мати, яка має любовні справи! Матері – дорослі та мудрі. Вони самі знають, що робити, – сказала собі Маргарита. – Проте, з іншого боку, – заперечила вона сама собі, – якщо вони ховаються з телефоном у туалеті, це свідчить, що вони, властиво, не знають, що їм робити. І що вони зовсім не мудрі!»

Зайшовши до «малого італійця», Маргарита вирішила залишити розв'язання проблеми для мами. Якщо мама має потребу поговорити про Макса, вона, напевно, це зробить! А якщо вона цього не зробить, то це означатиме, що в неї немає такої потреби!

Мама не мала потреби говорити про Макса. Натомість вона мала потребу говорити про Гінцеля. Гінцель зранку телефонував їй на роботу.

– Було дуже погано чути, – сказала мама, ріжучи свою піцу. – Доводилося страшенно кричати. Зв'язок з такими маленькими островами завжди поганий! – Мама поклала до рота шматочок піци. – Мабуть, – сказала вона з повним ротом і невинним поглядом, – мабуть, учора ввечері то був Гінцель, який намагався додзвонитись і ніяк не міг прорватися!

Маргарита опустила ніж і виделку і з розкритим ротом витріщилася на маму. Це було справді нечувано!

– Принаймні сьогодні я розібрала номер телефону, за яким йому можна подзвонити! – мама зазирнула у свою торбинку, витягла звідти папірчик і тицьнула його Маргариті. Маргарита не взяла записки.

~ Подзвони йому сьогодні ввечері, – порадила мама, – він сказав, що вечорами його завжди можна там застати. Він чекає твого дзвінка, правда!

– Якщо він хоче зі мною поговорити, – сказала Маргарита, -то сам може подзвонити мені!

– Вчора він намагався. Кілька годин поспіль! – Мама знову заходилася пиляти піцу. – Він тому мені сьогодні й зателефонував, що вчора не зміг до нас додзвонитися!

– Мамо, а тепер, будь ласка, зупинися, – вигукнула Маргарита, – і припини бавитися в службу шлюбних знайомств! Фіг він вчора дзвонив! Його ж звуть не Макс!

– Я просто подумала, що так уб'ю відразу двох зайців, -розгублено сказала мама.

– Яких двох зайців? – спитала Маргарита.

Мама відсунула тарілку з піцою. Апетит у неї, очевидно, випарувався.

– Заєць номер один, ~ сказала вона, – я би пояснила ті дурнуваті дзвінки, а заєць номер два – помирила би тебе з Гінцелем.

– На зайця номер один не купиться навіть Меді, – саркастично зазначила Маргарита. – До речі, то саме вона просвітила мене щодо існування Макса. – Маргарита побачила, як на маминому обличчі з'явився розпачливий вираз, і швидко додала: -Але дитина сприймає це спокійно! Мене вона попросила нічого не розповідати татові, бо він лабільний!

– Це жахливо, – пробурмотіла мама.

– Що жахливо? – не зрозуміла Маргарита.

– Але ж моя наймолодша донька не може бути мені союзницею в моїх позашлюбних зв'язках! – сказала мама. Вона зітхнула. – Напевно, мені треба про все розповісти Закмаєрові!

– В жодному разі! – вигукнула Маргарита так голосно, що Марі-Луїза, яка сиділа за кілька столиків од них, здивовано поглянула в їхній бік. – Ти не можеш завдати бідному чоловікові такого удару, – продовжила Маргарита набагато тихіше, та дуже переконано. – Саме зараз, коли він так тішиться, що поїде з тобою у відпустку в Шотландію, і ширяє від щастя, мов надувна кулька!

– Але ж це неможливо, щоби діти були краще поінформовані про мої інтимні справи, ніж Закмаєр…

– Тільки твої доньки, – перервала маму Маргарита. – Назвімо це «жіночими таємницями». Через кілька днів Меді поїде з Пепі до Зальцбурга, а восени це все перетвориться на позаторішній сніг. А що обходить тата позаторішній сніг? Нічого не обходить!

– Якщо ти так думаєш… – пробурмотіла мама.

– Саме так я і думаю, – сказала Маргарита і кивнула Маріо. їй захотілось еспресо. Маріо підійшов, Маргарита замовила два еспресо.

– Ще щось? – спитав Маріо.

Мама сказала: «Дякую, ні», – і звернулася до Маргарити:

– Якщо я, стара корова, слухаюся твоєї поради, то послухайся ти, молоде теля, моєї! Подзвони Гінцелеві! Ти ж його любиш!

Маргарита похитала головою.

– Не будь така вперта, – сказала мама. – Кожен може трохи показитися!

Маргарита знизала плечима так, ніби ця тема її зовсім не цікавить.

– Яка ти затята! – сказала мама. Маріо приніс еспресо.

– Я би ще випила ґрапи, – сказала йому мама.

– Так, так, – невдоволено пробурчав Маріо, – завжди одне замовлення за одним, аби мої ноги, не дай Бог, не розівчилися ходити!

Маргарита почекала, поки Маріо приніс ґрапу, поставив ке-лішок перед мамою і відійшов, а тоді сказала:

– Я тільки хочу таких стосунків, при яких партнер з повагою ставився би до моїх потреб.

– Ти говориш, як підручник з етики сімейного життя! -вигукнула мама.

Маргарита подивилася на годинник, допила каву і сказала:

– Мамо, це нічого не дасть. Крім того, я

1 ... 97 98 99 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маргаритко, моя квітко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Маргаритко, моя квітко"