Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні 📚 - Українською

Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Служниця для божевільного графа" автора Делісія Леоні. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 98 99 100 ... 153
Перейти на сторінку:

Професор міцно обійняв мене, попросив повідомляти йому про стан графа та мій особистий, і пішов.

В принципі, те, що він повідомив мені про Марвея, не стало для мене несподіванкою. Всі слова та вчинки лікаря говорили про це, та й він сам не приховував, що йому не важливе життя людини, він шукає ліки для майбутнього.

Повернувшись до кабінету, я застала лікаря за столом графа. Він працював над чимось, змішуючи якісь речовини в пробірках. Графиня де Лівон була біля свого чоловіка.

— Це стіл Його Світлості, — зауважила я лікарю. Не можу вже терпіти його таке ставлення до графа. Адже тільки й пам'ятаю: доктор Марвей то сидить на його столі, то сидить за його столом... а тепер ось знову сидить за столом графа, перетворивши його на не зрозуміло що!

— Я бачу Ви оговталися, — посміхнувся чоловік, і повернувся до своїх занять.

— Я попрохаю Соура, щоб він знайшов для Вас відповідне місце...

— Лікарю Марвей! - почули ми крик графині і разом кинулися до неї.

Жінка відійшла від ліжка графа, стиснула руки в кулачки і зі страхом дивилася на чоловіка. Та й ми з лікарем не могли відвести погляди від нього.

Над його тілом повисла чорно-червона магія.

— Ви казали, що вона не заразна, — дорікнула я лікарю.

— Е... це була моя теорія, Даріє, — повільно сказав він. - У Вітора були якісь... захисти...?

— Зробіть же щось! - вигукнула графиня, але ми ледве звернули на неї увагу. - Вона ж його може вбити! Це небезпечно!

— Він використовував магічні браслети, - згадала я і до болю закусила губу. Як же я могла забути?

— Вітор був розумніший за мене, — хмикнув лікар. А я лише зиркнула на нього, але наступної хвилини ми знову всі завмерли стежачи, як потік магії проплив у повітрі повз нас і попрямував убік... Тихіша?

Мій дракориб, що вже ледь поміщався у своєму зовсім недавно такому просторому акваріумі, показав свою мордочку з води, відкрив рота і з насолодою почав поглинати... магію.

— Дуже... цікаво, - почула я поряд здивований голос чоловіка. - Але біда в тому, що... це тепер особиста магія Вітора, без якої він... точно не зможе прожити.

Я гарячково почала бігати по кімнаті в пошуках магічних браслетів графа, і вже попрямувала до виходу, щоб покликати Соура, але мене затримав лікар.

— У них немає сенсу, — відповів він. - Вітор має прийняти цю магію, як свою.

— Та зробіть щось! - знову закричала графиня у сльозах. Тільки б знати, що потрібно зробити!

— Даріє, стійте! - спробував зупинити мене лікар, коли я попрямувала до графа. Але я не зупинилася, а чоловік побоявся мабуть сам підійти надто близько.

Чорно-червона магія обвилася довкола мене, як змія. Серце моє стукотіло, але я... все одно зробила останній крок і опустилася на ліжко. Граф щось шепотів, його тіло тремтіло від ознобу, а ліва рука з силою стискалася в кулак.

Я дістала ліки, щойно отримані від професора і спробувала дати його чоловікові.

— Тш-ш, - прошепотіла я, коли чоловік здригнувся і перша ложка ненароком розлилася. - Тш-ш, все добре. Все буде з Вами добре. Ви впораєтеся. Ви сильні. Ми вже пройшли і так з Вами величезний шлях, залишилося лише трохи.

Я підвела йому голову і спробувала дати ліки. Магія, як і раніше, обвивалася навколо мене, але не завдавала жодної шкоди.

— Не залишай... - почула я ледь помітний шепіт і серце поранило ці слова. - Даріє...

"А чи зможу я тепер?" - запитала я саму себе.

— Вам потрібно випити ліки, - наполягла я на своєму і влила його в рот чоловікові. Він закашлявся, я ще притримала його голову... і зненацька магія повільно повернулася до тіла графа.

Я молилася, щоб слова графа ніхто не почув, крім мене. І я зітхнула з полегшенням, коли ніхто не поставив мені запитання. І навіть графиня. Проте її погляд не обіцяв мені легкого життя.

Наступні дні були дуже напруженими. Я забрала Тихіша з кімнати графа за рекомендацією доктора Марвея. Дракорибу ще довелося знайти новий будинок, тому що він не міг навіть розвернутися у своєму акваріумі. Розмовляти він зі мною відмовлявся і часом мені навіть здавалося, що мені справді приснилися мої розмови з ним. Але все ж божевільною я себе не вважала.

Лікарр Марвей був здивований здатністю дракорибів поглинати як енергію, так і магію. Графиня майже не виходила з кімнати свого чоловіка. Я приносила їй сніданки та вечері. У неї також не було апетиту, як і в мене. Але кожна з нас змушувала себе хоч щось проковтнути. Я була здивована силі та стійкості Її Світлості. Незважаючи на такий... раптовий шлюб, незважаючи на якийсь невеличкий час після шлюбу, здається, вона дійсно сильно любила чоловіка. Я згадала леді Ерманію, яка... точно навіть не поцікавилася би станом чоловіка і тим більше не проводила б тут дні і ночі.

Єдине, що я помічала за графинею, то це її... ненависть до мене. Вона не могла прийняти, та й мало хто зміг би, що ніхто крім мене не міг торкнутися її чоловіка. А цими днями графові було дуже часто погано і мені доводилося довго сидіти біля нього і намагатися дати ліки.

1 ... 98 99 100 ... 153
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"