Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

Прокинулася Ліїн тільки наступного ранку, коли всі встигли кілька разів посваритися, заспокоїтися, а деякі навіть полікувати синці та садна.

дивовано подивилася на Юміла, що спав у кріслі. Потім перевела погляд на лікарку, котра розмішувала щось у чашці.

— Зміцнююче, — сказала жінка і посміхнулася, світло і задерикувато. — Після таких викидів завжди потрібне зміцнююче, особливо жінкам у положенні.

— Яке ще положення і які викиди? — здивовано запитала Ліїн. Голос в неї сів, мабуть репетувала вона дуже голосно.

— Ти справді не знала? Я думала, просто чоловікові поки не сказала, — стурбовано відгукнулася лікарка. — Тобі тепер берегти себе треба, особливо з огляду на те, що сталося вчора. Твоя дитина точно не буде магом повітря, від повітря у Валада щити стояли, а від другої сили він поставити ледве встиг.

— Яка ще дитина? — ошелешено перепитала Ліїн.

— Ох, зараз розповім. Ти пий, — веліла лікарка і всунула Ліїн чашку з чимось зеленувато-жовтим, але на смак цілком приємним.

Виявилося, звуть лікарку Біра Хоберта. Насправді вона була двоюрідною тіткою Малена, і Юмілу припадала якоюсь там за спорідненістю бабусею. І вона справді мало не вийшла заміж за Валада, в його минулому житті. Він тоді виглядав інакше, а вона була молодою та дурною, але це справи давні.

Дитина виявилася звичайнісінькою, і якби Ліїн була уважною до себе, то запідозрила б про її існування щонайменше місяць тому. А оскільки вона неуважна, вічно зайнята, та й якісь дурепи переконали її в тому, що першими ознаками вагітності є нудота, непритомність і поганий колір обличчя... Загалом, як вийшло, так вийшло. Просто тепер слід було враховувати, що дитина успадкувала дар від батька, а значить, з власним у Ліїн деякий час можуть бути проблеми. Особливо із контролем. Добре, хоч вона не водниця, у цьому випадку проблем було б більше.

І так уже вийшло, що завдяки ідіоту Валаду, який вирішив, що учениці треба дати поштовх для розвитку, викликавши певні емоції і легенько вплинувши на її свідомість, збільшивши цікавість і спрагу побитися.

— То це через нього я захотіла його вбити, — похмуро пробурмотіла Ліїн.

— Через нього, — підтвердила лікарка. — Втім, цей старий бовдур за свої витівки вже отримав і не тільки від тебе та твого чоловіка. Але тепер нічого не зробиш. Дар дитини, котра фактично ще не існує, він пробудив. І на це тепер слід зважати. Поки цей дар тебе просто захищатиме, основні складності почнуться, коли у дитини з'явиться свідомість.

Ліїн зітхнула.

Валада знову захотілося втопити. Причому топити повільно, спостерігаючи за переливами на його обличчі і голосно реготати.

— Кажу ж, ідіот. Нетерплячий, причому. У минулому житті він таким не був, мабуть, тіло, в якому він перебуває, навіть за відсутності справжнього господаря на нього якось впливає.

Лікарка зітхнула. По-материнськи погладила сплячого Юмила по голові і пішла, велів Ліїн полежати ще хоча б годину, щоб зміцнююче подіяло.

— А може його вигнати моїм найвищим наказом з островів? — спитала сама у себе Ліїн, так і не зумівши позбавитися бажання втопити Валада. — А ще старий та розумний. Бовдур! І чим він мені так подобався?