Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Анна трохи зніяковіла, намагаючись зібрати свої думки. Вона подивилася на Алекса, її погляд був сумішшю хвилювання і невизначеності.

— Де ми зупинилися минулого разу? — тихо запитала вона, намагаючись зрозуміти, що робити далі.

Алекс усміхнувся і ніжно взяв її за руку.

— Ми зупинилися на тому, що ти дізналася про вагітність, — м'яко нагадав він. — І я обіцяв, що буду поруч, що подбаю про тебе.

Анна глибоко вдихнула і кивнула.

— Просто це так несподівано… Я навіть не знаю, як правильно реагувати. В один момент моє життя змінилося.

Алекс обійняв її, його тепло дарувало їй спокій.

— Ми розберемося разом, кохана. Головне — ти не одна.

Анна на мить задумалася, а потім, подивившись в його очі, відчула, як її страхи починають розвіюватися.

— Добре, — прошепотіла вона. — Тоді давай почнемо з малого… Наприклад, давай просто побудемо разом, без зайвих хвилювань.

Алекс ніжно поцілував її в чоло.

— Згоден. Все буде добре, Анно. Я обіцяю.

Коли Анна зайшла в душ, Алекс вирішив скористатися моментом і швидко вибіг у магазин, щоб купити їй води та улюблених смаколиків. Він знав, що тепер їй потрібна особлива увага та підтримка.

Дорогою він набрав Мирона та Яна.

— Брати, у мене для вас новини, — сказав він, намагаючись зберігати спокій, хоча хвилювання та радість переповнювали його.

— Щось серйозне? — запитав Ян.

— Анна вагітна, — прямо відповів Алекс.

На іншому кінці лінії запанувала тиша, а потім вибухнули емоції.

— Та ти що! — вигукнув Мирон. — Брате, вітаю! Це просто неймовірно!

— Ти серйозно? — Ян все ще не міг повірити.

— Абсолютно, — підтвердив Алекс, усміхаючись.

— І як вона? Як почувається? — стурбовано запитав Мирон.

— Зараз відпочиває, але трохи переживає, бо це було несподівано для неї. Лікар сказав, що у неї можуть бути перепади настрою, нудота… Одним словом, потрібно бути уважним.

— Ти ж знаєш, що ми поруч, — запевнив Ян. — Якщо щось потрібно, просто кажи.

— Так, брате, ми з тобою, — додав Мирон.

Алекс видихнув, відчуваючи підтримку друзів.

— Дякую, хлопці. Це багато для мене значить.

Після розмови він швидко купив усе необхідне і повернувся до лікарняної палати. Анна вже лежала в ліжку, загорнувшись у ковдру, і виглядала трохи втомленою.

— Ось, кохана, твоя вода і смаколики, — лагідно сказав Алекс, сідаючи поруч.

Анна підняла на нього очі і ледь усміхнулася.

— Дякую… Ти ж не забув шоколад?

Алекс засміявся і дістав плитку шоколаду.

— Як я міг забути?

Вона взяла його з вдячністю і, відкусивши шматочок, тихо сказала:

— Знаєш… Я все ще трохи боюся, але з тобою мені спокійніше.

Алекс узяв її за руку і поцілував у долоню.

— І я буду поруч завжди.

Алекс трохи вагався, але Анна лагідно усміхнулася і сказала:

— Їдь, коханий, я з мамою побуду.

Він кивнув і піднявся з крісла.

— Добре, але якщо що — одразу дзвоніть.

— Ой, не хвилюйся так, — з усмішкою сказала мама Анни, сідаючи поруч із донькою. — Я ж тут.

Алекс обережно поцілував Анну в чоло, ще раз глянув на неї й вийшов.

Анна перевела погляд на маму.

— Мамо… — її голос був трохи тремтячий.

Жінка погладила доньчину руку.

— Я тут, люба. Все добре.

— Я… я навіть не знаю, як це сталося так несподівано… — Анна зітхнула. — Ти ж знаєш, як я завжди боялася, що не зможу бути гарною мамою…

Мама ніжно стиснула її руку.

— Дорога моя, ти виросла такою сильною, незалежною… І ти будеш чудовою мамою. Ти не одна, в тебе є Алекс, є я, є друзі.

Анна задумалася, потім подивилася на маму й тихо сказала:

— А тато був би радий?

— О, доню, він би пишався тобою більше за всіх, — тепло відповіла мама.

Анна усміхнулася і вперше за цей день відчула справжнє тепло в душі.

Анна глибоко зітхнула, дивлячись на маму. Їй так хотілося почути від неї щось заспокійливе, адже всередині вирувала буря емоцій.

— Мамо, я навіть не знаю, що відчуваю… Це ж така велика відповідальність…

Мама стиснула її руку й лагідно усміхнулася.

— Доню, це нормально. Ти ж тільки дізналася. У кожної жінки є страхи, коли вона дізнається, що стане мамою. Але згодом приходить розуміння, що це — найбільше щастя.

Анна задумливо подивилася у вікно.

— А як ти почувалася, коли дізналася, що вагітна мною?

Мама тихо засміялася.

— Спочатку розгублено. Потім з’явилося хвилювання. Але коли я вперше відчула твої рухи… — вона мрійливо подивилася на доньку. — Це було наче магія. Ти вже була частиною мене, і я знала, що зроблю все, щоб ти була щаслива.

Анна задумалася. Її серце билося швидше.

— Я боюся… що не впораюся.

— Ти впораєшся, — впевнено сказала мама. — У тебе є коханий, який тебе підтримує. І я завжди поруч.

Анна знову глянула на маму, а потім обережно поклала руку собі на живіт.

— Ти справді думаєш, що я буду хорошою мамою?

— Я в цьому навіть не сумніваюся, — тепло відповіла мама, погладивши її по волоссю.

Анна вперше за день розслабилася й відчула справжнє тепло. Вона була не одна, і це найголовніше.

Анна прокинулася від легкого стуку у двері. Вона повернула голову й побачила Алекса, який стояв у дверях із кавою в одній руці та пакетом із чимось смачним у другій.

— Привіт, кохана, — його голос був теплим, але в очах читалася тривога. — Як ти себе почуваєш?

Анна зітхнула й трохи посміхнулася.

— Вже краще. Лікар сказав, що скоро випишуть.

Алекс підійшов ближче, поставив каву на тумбочку й сів біля неї.

— Я так переживав… — він узяв її руку й міцно стиснув. — Коли лікар сказав, що тобі треба спокій, я ледь стримався, щоб не зірватися.

Анна м’яко доторкнулася до його обличчя.

— Я знаю, але зі мною все добре. І з малюком теж.

Алекс на мить завмер, а потім поклав руку на її живіт.

— Малюк… — він прошепотів це слово, наче намагався усвідомити всю його глибину.