Читати книгу - "Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі"

Біля принцес, на таких же розкішних подушках, сиділи їхні брати — шейхи принци Алі, Хазар, Азіс, Саїд і Тимофій. Вони по черзі курили кальян, трубки якого були інкрустовані дорогоцінними каменями, а ароматний дим повільно здіймався у повітрі. Їхні задумливі обличчя, освітлені м'яким світлом люстр, створювали атмосферу інтимності.

Мелодія триває довго, кожна нота огортає слухачів магією. Нарешті принц Алі підняв руку, даючи знак музиканткам завершити. Дівчата поклонилися й мовчки залишили зал, їхні легкі кроки ледь чутно відлунювали по мармуровій підлозі. 

— Слуги також можуть вийти, — додав Алі холодним тоном, і прислуга швидко покинула приміщення.

Коли зал спорожнів, принц Алі поглянув на братів і сестер. У його очах горіло щось особливе — рішучість та гострий розум.

— Нам потрібно поговорити, — сказав він тихо, але чітко. Його слова відразу привернули увагу всіх присутніх. Розмова, яка мала розпочатися, могла змінити не лише їхню долю, але й долю всього королівства.

Шейх принц Алі говорив настороженим тоном, його погляд був спрямований на братів і сестер, що сиділи довкола:  
— Мої люди повідомили вчора, що вони знайшли нашу сестру принцесу Сибіл і Амарана. Вони навіть розпитували місцевих, де вони живуть.  

Принцеса Сорая різко перебила його, її голос звучав суворо:  
— І що? Їх знайшли?  

Алі кивнув, але його обличчя залишалось серйозним:  
— Ні, сестра Сорая. Зрештою це закінчилося тим, що їх так і не знайшли. Схоже, вони зрозуміли, що ми їх шукаємо, і втекли негайно.

Його слова викликали хвилю гніву серед шейхів принців і принцес. Сибіл та Амаран змогли зникнути, уникнувши будь-якого сліду.  

Саме в цей момент до зали увірвалася друга дружина еміра, королева Маріама. В її очах горіли сльози, її обличчя було викривлено емоціями:  
— Де Сибіл? — крикнула вона, дивлячись на старших синів. — Чому ви брешете, що вона повернеться з Англії? Я перевірила! Вона нікуди не їздила до Англії! Що тут відбувається?  

Маріама зробила паузу, але її голос продовжував звучати з розпачем.  
— Пройшов тиждень, а наречений — принц із Оману — не може чекати її. Він хоче якнайшвидше одружитися з Сибіл. Якщо ми не пояснимо, де вона, він з'ясує все сам! І це буде ганьба для всієї родини!  

Шейхи принци та принцеси опинилися в розгубленості перед емоціями королеви. Їм не залишалось нічого, окрім як розповісти правду про те, де знаходиться Сибіл і з ким вона втекла.

Після того як шейха принцеса Тамара передала листа своїй мачусі, королеві Маріамі, напруга в кімнаті стала відчутною. Маріама, трясучими руками, розкрила листа і почала читати про себе. У її очах читалася суміш гніву та здивування:

«Дорога сестро Тамара,

Якщо ти читаєш цей лист, значить, ти вже зрозуміла, що я пішла. Я не прошу вибачення, але я повинна бути чесною з тобою. Моє життя тут, у цих стінах, більше не має сенсу. Я втомилася від постійного контролю і твого нагляду, який душить мене. З Аміраном ми знайшли один одного, і разом ми можемо бути вільними, незважаючи на всі загрози, які можуть нас чекати.

Я знаю, що ти розчарована в мені, і я не осуджую тебе за це. Але я повинна була вчинити так, як вчинила. Я не можу жити в неволі чужих очікувань, бути тією, ким мене хочуть бачити. Ми з Аміраном йдемо, і нам не потрібно нічого, крім один одного.

Прощавай. Бажаю тобі знайти свій шлях і стати тією, ким ти хочеш бути, а не тим, ким тебе змушують бути.

З любов’ю, Твоя сестра, Сибіл.»*

Коли Маріама закінчила читати, її руки стиснули листа у люті. У її голові не вкладалося, як Сибіл могла залишити свою королівську родину заради бідного садівника. Вона підняла погляд на своїх синів і доньку Сорайю, її голос перервав напружену тишу:

— Вона залишила нашу сім’ю і тепер пішла з ним! Діти мої, ви мене розчарували. Як ви могли дозволити Сибіл втекти з цим... цим чудовиськом? — її гнів був спрямований на всіх присутніх.

Шейх принц Тимофій встав, намагаючись захистити братів:

— Королева Маріама, вони зробили все, що могли. Не варто карати їх за те, що сталося.

Маріама вислухала їх, її обличчя залишалося твердим.

— Гаразд, я приймаю ваші слова. Ви зробили все, що могли. Але я все одно розчарована, особливо в Сибіл. Її місце поруч із принцом з Оману, а не поруч із цим садівником. Я більше не можу тримати це у секреті. Ми розкажемо вашому батькові еміру Ібрагіму все.

Її тон не допускав заперечень. Служниці, почувши наказ, поспішили слідувати за нею. Принци і принцеси пішли за королевою, добре розуміючи, що ця розмова з еміром Ібрагімом змінить усе.

Коли емір Ібрагім сидів у своєму кабінеті, оточений розкішшю та символами влади, його друга дружина, королева Маріама, розповіла йому всю історію. Присутні діти — шейхи принци та шейхи принцеси — схилили голови, розуміючи, що їхні спроби запобігти кризі провалилися. Королева Маріама вручила емірові лист, залишений Сибіл перед її втечею. Коли Ібрагім прочитав його, його обличчя поступово стало похмурим, а очі наповнилися гнівом.

Емір різко відклав листа, його голос лунав у кабінеті, мов грім:  
— Вона зрадила нашу сім’ю. Але я клянуся, Сибіл повернеться сюди, і я негайно віддам її заміж за принца з Оману. Якщо цього не станеться, королівство Оману вимагатиме пояснень, і ми опинимося в центрі міжнародного скандалу.

Його погляд був суворим, він дивився на своїх дітей.  
— Ви, мої сини та доньки, нікому не повинні розповідати про цей сором. Навіть королівській родині Оману.  

Маріама тихо кивнула, підтримуючи рішення чоловіка, її погляд був холодним і серйозним.  
— Ми зобов’язані зберегти обличчя нашої сім’ї.  

Ібрагім підвівся з-за столу і твердо заговорив:  
— Я, як емір, потурбуюся про це. Я найму найкращого приватного детектива і заплачу йому значну суму, щоб ніхто не дізнався про зникнення принцеси Сибіл. Детектив має повернути її, не поширюючи інформацію. Ми зобов’язані діяти в інтересах двох королівств.