Читати книгу - "Трофей бандита 2. Хворе кохання, Альбіна Яблонська"

— Буенос ночес, Чорнов! — увірвався до нас цей здоровань, заповнивши своєю тушею майже весь простір тісної кабінки. 

Він націлив на Макса пістолет і хотів стріляти, але одразу ж отримав цим стволом по морді.  

— Привіт, Денні! — міцно врізав його Макс його ж зброєю і спробував вирвати ствол із волохатих рук. — Пушкам тут не місце, тупа макако!

— Чорт, Максе! — була я налякана до смерті. — Обережніше! О боже... 

Вони почали бити один одного об білі стіни ліфта — неначе боксери, що зійшлися надто близько. Їхні тіла перетворилися на два величезні снаряди, які жорстко дубасилися до хрускоту зубів та фанери оздоблення.

— Настав час подихати тобі, лайно! — вдарив Денні Макса прямо в щелепу і спробував приставити йому дуло до скроні.

— О боже! — затулила я обличчя руками, боячись найстрашнішої миті в своєму житті. — Господи... 

Але Чорнов якось устиг ухилитися, і постріл гримнув ухолосту — пробивши дірку в стіні, прямо в Макса біля вуха.

— А-А-А-А-А! — закричала я від страху і втиснулася в куточок ліфта. — БОЖЕ, МАКС! БОЖЕ! А-А-А-А-А-А!!! — верещала я ще сильніше, коли Денні знову спробував поранити Макса і влучив уже в стінку позаду мене. Куля просвистіла зовсім поруч, ледь не зачепивши моє волосся.

Зрештою ми спускалися поверх за поверхом, цифри на табло змінювалися кожні кілька секунд. Але диму від пострілів ставало дедалі більше, і я кричала до хрипоти. Ризикуючи бути вбитою однією з цих шалених куль... 

— Хочеш історію, Денні? — рипів зубами Макс, заламуючи руку з пістолетом. — Я тобі не розповідав, як мене намагалися застрелити одного разу? Коли я сидів... 

— Пішов на хрін, грінго! — цідив мексиканець, не бажаючи здаватися. — З цього ліфта вийде лише одна людина... І це буду я!

— Не будь таким самовпевненим, гнидо... Бо один такий уже був... Якось я мився в душі. Просто змивав із себе кров... Після того, як урив кілька виродків, що розмовляли іспанською... І тоді до мене прийшов один качок. Він був схожим на тебе, Денні, — відводив Макс його руку все далі і далі, спрямовуючи пістолет кудись у стелю. 

— Ти даремно тріпаєш язиком, Чорнов! Тобі це не допоможе, сучаро! Краще дай мені пристрелити тебе одразу!

Але Макс продовжував боротьбу і не давав бандиту вистрілити в нього, хоч би як той напружувався всім своїм кремезним тілом. Вони стояли, притулившись до дверей ліфта, і дивилися одне одному у вічі. Немов пси, готові встромити свої ікла в тварину навпроти.

— Замовкни! — кричала я крізь сльози. Я голосно істерила у відчаї — спостерігаючи, як цифри зменшуються і з хвилини на хвилину ці двері мають відчинитися. — Замовкни, скотино!

— Він хотів застрелити мене, — хрипко говорив Макс. — Хотів убити, приставивши пістолет до чола, як і ти, Денні... Його рука би не здригнулася. Палець був на спусковому гачку, а запобіжник знято... І я міцно стиснув його пальці, щоб він не передумав, — сміявся Чорнов кривавою усмішкою. — Щоби мій убивця не зійшов зі шляху, так і не досягнувши своєї мети... 

— Я тебе пристрелю, як безрідного собаку, ідіот! — сказав ватажок "четвірок" і плюнув Максу в обличчя.

Проте він почав сміятися ще голосніше і продовжив говорити:

— Я міцно стиснув його пальці, — повторив Чорнов і впечатав руку мексиканця в стіну, — щоб він, не дай боже, не випустив свій пістолет... А потім склав його смердючу руку. Удвоє... — вщух раптово сміх, і на зміну йому прийшла звична серйозність. — Я засунув цей ствол йому так глибоко... що бідолаха не міг його витягти з горлянки... і просто давився пістолетом на очах у своїх товаришів. Які прийшли подивитися на те, як мене прикінчать... — говорив Макс через силу, поки з його чола текли важкі краплини поту. — Але ж я робив це не для показухи. Ні... Я їх не кликав, вони самі прийшли подивитися на це, Денні. Там навіть було кілька ваших, я певен... Вони стояли і дивилися, як він мучиться... Просто збіглися на крики стрільця і ​​побачили цей цирк... А мені було начхати... Я просто прагнув вижити... Щоб вийти із в'язниці і повернутися до неї... Я мріяв знову побачити Алісу...

Денні був дуже сильним виродком, але в цьому ліфті він зустрів як мінімум рівню собі. Макс не поступався йому фізично і був куди сильнішим морально, йому було, заради чого боротися, заради чого залишитися живим. Не для крадіжки та пограбувань, не заради наркоти та вбивств. А в ім'я найсвятішого на землі — в ім'я кохання.

І коли мені здавалося, що племінник Раміро нічого не зробить проти мого колишнього хлопця... він раптом боднув Чорнова лобом і вирвав руку з пістолетом... Цей бісів Денні опустив свого ствола і вистрілив Максу просто в ногу.

— НІ! — вирвалося у мене від шоку, і я не могла стримати своїх емоцій. Я просто істерично кричала. — НІ-І-І-І! МА-А-АКС! НІ, О БОЖЕ!

— А-А-А-А-А-А!!! — волав він від болю, проте не здавався. 

Макс іще зліше стиснув зап'ястя мексиканця і почав бити ним по дверцятах ліфта настільки сильно, що Денні не витримав і нарешті випустив зброю... І його пістолет упав мені просто під ноги.

— Ну що, Чорнов?! — блиснуло в другій руці бандита лезо. — Втрачаєш пильність, старий! — спритно обхопив він шию Макса і встромив у неї гострий край ножа.

— НІ! — рвалося моє серце на частини. — ГОСПОДИ! — І я більше не могла нічого вдіяти, окрім як дивитися і плакати. — НІ-І-І-І!

Все переверталося з ніг на голову. Ще хвилину тому я була впевнена, що ми виберемося з лігва мафії живими і спробуємо розпочати стосунки спочатку... А тепер Макс просто гинув у мене на очах, втрачаючи сили. Відчайдушно опираючись клинку, який входив у його тіло все глибше і глибше з кожною миттю. 

Хоча до відкриття дверей залишалися лічені секунди.

— Біжи... — хрипів Макс від натиску ножа. — Біжи, Лисеня... Втікай... Прошу... 

А мексиканець доводив свою справу до кінця. Розуміючи, що поранений супротивник не може тепер впоратися з його хваткою. І Чорнов повільно, проте невідворотно рухається до смерті... По його надрізаній шиї вже стікали краплі свіжої крові — вони говорили про те, що мені залишили тільки одну дилему: спостерігати, як Макс помре... або ж кинути його, як він просив, і втекти від Денні, покинувши цю пекельну будівлю... Сказавши самій собі, що я нічим не могла допомогти. Адже я просто слабке дівчисько, випадкова жертва бандитської війни між зграєю грабіжників і великим картелем на півдні США... Я впевнена, що Макс би схвалив другий варіант — я це бачила в його палаючих очах, вони благали кинути його і врятуватися самій...