- Мала, ти що тут робиш? - процідив він мені, коли ми залишились на одинці. - Видихай, я теж не в захваті тебе тут побачити. - я почала роздивлятися приміщення. - Ти розумієш в що вв'язалась, дурепа? - Слухай, мені вже не шістнадцять років, не треба мені показувати хто головний. Тобі доведеться змиритися, тому якщо нас спіймають, нам голови...

Мені приснився не звичайний сон. Гарна дівчина кликала мене в яблуневий сад. Красуня нагадувала німфу, легка і невагома, немов зараз підніметься до неба. Цей сон переслідував мене. В один із днів я прокинулася і перенесла портрет цієї дівчини на полотно. Це змінило все моє життя, і не на краще. Я зустріла нестерпного, небезпечного, владного...

- Ти мене чула? Я сказав принести негайно мені всі документи. Ти звільнена! - дивлячись на мене зверху вниз та знищуючи поглядом сказав бос. Я почуваю себе маленькою мишкою,яка попалася в пастку до великого чорного кота, ні не кота, а величезного дикого звіра. - Але я не винна. - мій голос тремтить, стримуюся щоб не заплакати, як маленьке дитя....