Вона завжди бере каву на виніс. Щоб можна було піти в будь-який момент. Не озиратись. Не залишатись. Але що робити, коли аромат хвої зупиняє тебе сильніше, ніж слова? І коли його погляд знову зчитує тебе так, як ніхто інший. Коротке оповідання про голосну тишу, про погляд, який уже одного разу сказав усе, та про рішення які ми приймаємо....
317
0
02.06.25
