Вони йшли довгим коридором, освітленим м'яким білим світлом. Ліка крадькома глянула на нього. Високий, підтягнутий, плечі широкі. Відразу видно – чоловік стежить за собою. Його впевненість у рухах, легка постава, навіть цей холодний погляд — усе це чомусь дратувало її і… притягувало. "Ну звичайно," - подумки пирхнула Ліка. —...
Здається книга таки не повна тут - текст обривається прям посередені експерименту.
Не озирайся і мовчи
О
Олекса
28.05.25
Дуже цікава книга. Але, дуууже багато помилок, через це трохи важко читати і в кінці погано відредаговано - весь текст не поміщається, потрібно шрифт робити вкрай дрібним
Сліпий ліс, Ілля Вінницький