"Я стою посеред білого приміщення, на мені лікарняна сорочка і ще одна сорочка, це... це сорочка для особливих пацієнтів. На мені гамівна сорочка. Якого біса? Я намагаюся рухатися, але я ніби заклякла. Ніби мої ноги залили бетоном. Намагаюся пручатися, вибратися, але марно. Тут я безсила. Ненавиджу це відчуття. Звук відчинених дверей...
Здається книга таки не повна тут - текст обривається прям посередені експерименту.
Не озирайся і мовчи
О
Олекса
28.05.25
Дуже цікава книга. Але, дуууже багато помилок, через це трохи важко читати і в кінці погано відредаговано - весь текст не поміщається, потрібно шрифт робити вкрай дрібним
Сліпий ліс, Ілля Вінницький