Читати книгу - "Господар міста, Крістіна Жиглата"

Кошмар ... 
 
Алеста. 
 
На вулиці глуха ніч. Сьогодні в під'їзді темно, електрики немає, і ліфт не працює. Довелося підніматися пішки, на восьмий поверх, по сходовому прольоту. Це не було б проблемою, якби не п’ятнадцяти сантиметрові підбори, а після довгого дня, ноги і так відвалювалися. 
 
Я знімаю взуття ще на першому поверсі і, босоніж, швидко долаю необхідну відстань. 
На мені чорна коротка сукня, без бретелей, з мереживом, яке щільно обтягувало мою тендітну фігуру. Сьогодні Олена влаштовувала святкову вечерю, тому мій наряд був відповідним. 
 
Моя нова квартира - стала для мене фортецею! Три тижні я живу в цьому місці, в спокої і з почуттям безпеки. Я вірю, що мене тут не дістане ніхто, але саме сьогодні все - як-то по-іншому. Уже в квартирі, коли я закриваю за собою двері своєї кімнати, я відчуваю небезпеку. 
 
Знайомий аромат чоловічих парфумів упереміш з сигаретним димом ... До болю знайомий коктейль, який заповнює всі мої рецептори нюху, від чого моє тіло мимоволі напружується. Колись цей запах кружляв мені голову, але тепер змушував стискатися від страху все всередині. 
 
Тільки не ВІН !!! 
 
Боже! Нехай, це буде знову плід моєї уяви !!! 
 
Я застигаю біля дверей, даючи очам звикнути до напівтемряви. Зараз кімната висвітлювалася лише одним місячним світлом, який пробивався крізь вікно. Було видно тільки силуети ліжка, шафи, тумбочки і ... крісла, що стояло у кутку, на якому чітко виднілася величезна чоловіча постать.
 
Чоловік сидів у вальяжній позі, розслаблено розкинувшись в кріслі, і повільно потягував сигарету, вогник, якої, немов маяк, світився в темряві. 
 
Не знаю, як, але я вже знала, кому належить ця впевнена поза, хоча варіантів було декілька. Але краще б це були вбивці моїх батьків, ніж мій найгірший страх і жах - Давид Звонський! 
 
 - Набігалась, дівчинка Вінкс ?! - спокійним, захриплим голосом говорить він, і моє серце пропускає удар, адже тепер вже не було сумнівів, що це, дійсно, Він - мій кривдник з минулого, за сумісництвом, чоловік, якого я не так давно, дуже сильно полюбила. 
Мої босоніжки, які я до цього тримала в руці, з гучним стуком падають на підлогу, розриваючи нестерпну тишу. Зараз, мені навіть здається, що моє серцебиття чути на десятки метрів навколо. Б'ється, як божевільне в грудях, утримуючи мене на межі непритомності. 
 
 - Сумувала? - питає з глузуванням в голосі. - Ти ж пам'ятаєш, що у нас є одне не закінчене діло ...? - нагадує він, показово загасивши недопалок об підлокітник крісла, тим самим, повідомляючи мені, що це діло буде «закінчено» саме зараз. - Роздягайся !!! - наказує, і моє дихання частішає. 
 
Не можу повірити, що це знову відбувається! Я так старанно від нього ховалася, змінювала місце проживання, а він відшукав мене без будь-яких проблем. Таке відчуття, ніби я ще спочатку була приречена, і моя втеча - просто невелика відстрочка. Тільки з гіршими наслідками, адже від нього так і віє агресією і злістю, яка, точно, буде зірвана на мені! 
 
Втім, як завжди! Мені не звикати! 
 
Я постійно для нього була звичайною річчю, його власністю, яку він мав у своєму розпорядженні, як хотів. Мала дурість, закохається ... випробувати надію ... Але хіба може бути майбутнє, з таким звіром, як Він? 
 
Тепер, я ненавиджу його, боюся і проклинаю! Адже його жорстокість залишила на мені слід, який не змогли вилікувати навіть кращі психологи міста! А зараз я - ніхто, після того, як дозволила до себе надто близько підібратися! 
 
Більше не хочу так! Відчувати цей біль ... І розчарування, яке поступово зробило з мене полохливе звірятко! Ось, тільки тому, я наважуюсь на відчайдушний вчинок - бігти! Сподіваюся на те, що встигну вискочити із спальні і закрити двері на засув, який тепер мають всі мої міжкімнатні двері. 
 
Повертаюсь спиною до Давида, намацую ручку наосліп, і коли вона все ж, виявляється в моїх руках, різко тягну на себе. Тільки ось двері не піддаються, немов зрослися зі стіною намертво. 
 
Але я не здаюся, кручу ручку в руках, тягну до такої міри, що кілька моїх нігтів виламується, відлітаючи в інший бік. Біль неймовірна, але буде болючіше, якщо не виберуся ... Я знаю це! 
 
Коли розумію, що щось не так, і двері мені не відкриються, просто б'ю в неї кулаками з якимсь відчаєм, не в силах стримати гірких сліз образи. А потім різко затихаю, ціпеніючи, коли відчуваю гарячі, сильні руки, які боязко охоплюють мою талію. Але ця боязкість удавана! Ніколи більше не повірю в ніжність від цієї людини!
- Ти забула? - шепоче він мені на вухо, і його гаряче дихання обпалює шкіру, змушуючи тремтіти всім тілом. - Я. Двічі. Не. Повторюю, - твердо вимовляє кожне слово і різко зриває з мене ліф сукні, опускаючи його до самої талії. 
 
Я не встигаю прикритися руками, заблокувати йому доступ до себе, як він вже обхопив мої груди своїми величезними долонями. Його дотики наполегливі, але не грубі. Погладжує мої горбки, немов, щось безцінне, одночасно водячи великими пальцями по вже затверділим сосок. 
 
 - Будь ласка, не треба ...! - жалісливо видаю я, прекрасно розуміючи, що моє тіло незабаром мене зрадить. 
 
Але Давид непохитний. Продовжує погладжувати мої груди, одночасно пестячи язіком вигин шиї і плеча, жадібно вдихаючи мій запах, немов наркоман, який занадто довго перебував без дози. 
 
Його подих частішає, і я знаю, що моя безвихідність його тільки сильніше збуджує. А я не можу йому протистояти, адже тіло немов стискають невидимі пута, позбавляючи мене сили волі. 
 
Дуже швидко рухи Давида стають одержимими. Одним ривком стягує з мене сукню, скидаючи його мені в ноги. Після чого різко розвертає до себе обличчям і впивається в губи, немов зголоднілий звір. 
 
Я пробую відштовхнути його від себе, пручаюся, намагаюся закричати, але його занадто багато, він скрізь і навколо мене! Блокує мої рухи, голос і навіть подих. Утримує мене, одночасно стягуючи з себе футболку, розстібає джинси і цей звук - гуркіт пряжки його ременя, ще сильніше вводить в жах. 
 
Боротися з ним - те ж саме, що розбити скалу голими руками. Він неприступний, сильний і жорстокий. Буду ридати - проігнорує, тільки ще сильніше розсердиться. Опір - його заводить. 
 
Незважаючи на це, я все ж намагаюся його зупинити, впиваюся  нігтями в його торс, кусаю зубами за губи, розуміючи, що граю з вогнем. Що в будь-яку секунду моя непокора розлютить його, виведе з себе остаточно, і тоді мені точно не вибратися. Але я не можу більше так ... Терпіти, мовчати, підкорятися. Хочу прокричати йому, щоб залишив мене в спокої, покликати на допомогу, але горло звело, немов судомою. І я знову безвольна лялька! 
 
 - Хочеш пограти ?! - ричить він мені в рот, захоплюючи мої зап'ястя своїми руками, і заводить їх за мою спину. 
 
Після чого підхоплює на руки, і я не можу утримати крик, злякавшись його різкого руху. Робить кілька кроків зі мною до мого ліжка, кидає на нього, і поки я приходжу до тями, йому вдається зняти пояс зі своїх джинсів. 
 
 - Давид, не треба! - кричу я, справді подумавши, що він мене цим поясом зараз висіче. 
 
Але він лише обдаровує мене нахабною усмішкою, прекрасно передбачивши мої думки, потім, дуже швидко і несподівано, зв'язує їм мої зап'ястя, приковує до підголовника ліжка, задерши високо мої руки над головою. 
 
Я навіть отямитися не встигла, як уже лежу перед ним, повністю оголена, без можливості захисту і руху. Адже впоратися з моїми ногами йому не складе труднощів. 
 
 - Так-то краще, - підсумовує він, роздивляючись мене хтивим поглядом. 
 
Після чого різко схиляється наді мною, і його язик починає творити неймовірні речі. Спочатку пестить мене в затишному містечку біля шиї, потім переходить до сосків, кожному приділяючи однакову увагу. При цьому його руки безсоромно блукають по моєму тілу, зачіпаючи всі чутливі точки. 
 
Спочатку - це просто невинні погладжуючи рухи, потім, обдарувавши мене самим похмурим поглядом, Давид повільно опускає одну свою долоню мені між ніг. Проводить  пальцями по вологим складочкам і залишається помітно-задоволеним моєю реакцією. 
 
 - Хороша дівчинка, - хвалить він, продовжуючи свої погладжування. 
 
Я спостерігаю за ним з якимсь переляком, бо знаю, що це - кінець! Він не зупиниться! Не залишить мене в спокої! Буде завжди приходити і брати СВОЄ! Адже він вирішив, що я належу йому! 
 
 - Відкрий рот! - наказує він, не даючи мені навіть шансу забути про себе. І я підкоряюся, так як не в кращому стані для ще одного опору. 
 
Прочиняю злегка губи, і його вказівний і середній пальці повільно проникають мені в рот. 
  - А тепер смокчи! - ще один наказ, і я, закривши очі, починаю їх смоктати. Для свого ж блага! - Дивись на мене! - ричить, змушуючи мене знову відкрити їх. 
 
Мені, правда, в цей момент хотілося вбити його! Впитися в цю самовдоволену, впевнену, нахабну пику нігтями! Видряпати очі! Але, в підсумку, я мовчки виконую його накази, які приносять йому явне задоволення, якими він просто знову вбивав в мені всю мою гідність. 
 
А найжахливіше те, що я не могла чинити опір його дотикам і пестощам. Моє тіло зраджує мене, як тільки він зачіпає своїми пальцями мою саму чутливу грудочку нервів. Водить по ній різкими круговими рухами, змушуючи мене не стримувати стонів задоволення, які вириваються з мене мимоволі, після повного помутніння розуму, адже я вже була на межі оргазму. 
 
 - Ні, ще не час, - раптом вривається в мою підсвідомість хрипкий голос Давида, і я ледве стримую невдоволене бурчання. 
 
Вбити себе за це - мало! 
 
Нічого не можу з собою вдіяти , і Давид прекрасно про це знає. Саме цього він і домагався. Адже я вже готова для нього, в передчутті дивлюся на нього з-під вій, з благанням в очах, як ручна собачка, на свого господаря, щоб випросити трошки ласощі. 
 
І він не змушує себе занадто довго чекати. Широко розводить мені ноги і займає своє почесне місце, закинувши їх собі на плечі. Після чого, не відриваючи погляду, нависає наді мною і повільно занурюється в мене. 
 
Я відчуваю його повністю, всю ту величезну товщину і довжину, якої він заповнює мене без залишку. Не можу втримати стогін задоволення, мої очі мимоволі закриваються, а тіло вигинається назустріч. Але я швидко повертаю свій погляд знову до Давида, смутно згадавши про його наказ. Зустрічаюся з його задоволеним поглядом і більше не можу відвести своїх очей. Дивлюся на нього, поки він вбивається в мене жорстоко і люто! З силою стискає мої стегна, роблячи різкіші удари, потягуючи до себе назустріч, і я вже майже досягаю оргазму, коли чую оксамитовий голос Давида: 
 
 - Ні! Я забороняю тобі кінчати! - каже і зупиняє рух. 
 
Я дивлюся на нього зі злістю, тому, що відчуваю, якщо зараз не досягну оргазму, то точно помру. Все тіло, немов механічна бомба, вимагає розрядки, інакше зведе твій розум з розуму! 
 
 - Давид ... - виривається у мене, і він дивиться на мене зверхньо, немов домігся своєї перемоги. Що, в принципі, так і було. 
 
Ненавиджу його за це! Ненавиджу за те, що має наді мною владу! 
 
 - Проси, - кидає він хрипко, і в його очах бажання. 
 
Робить кілька глибоких поштовхів, як обіцянку можливого задоволення, і я здаюся! Кричу, піддаючись йому назустріч: 
 
 - Давид, будь ласка, трахни мене! 
 
І він немов звір, накидається на мене, вбивається, як божевільний, одночасно прогарчавши мені на вухо: 
 
 - А тепер можеш кінчати! - і я, як по команді, вибухаю в неймовірному оргазмі ...