Читати книгу - "Нескорена імператриця, Аманді Хоуп"

Минуло лише кілька днів відколи її, імператрицю Великої держави, відправили в діючу армію на Богом і людьми забутий клаптик землі, де жив лише холодний вітер, та набігами з'являлися загони диких кочівників.

Ліннея зіщулилася, кутаючись у хутряний плащ, який майже не рятував від холодних пронизливих вітрів, що гуляли тут між скелями.

Вона піднесла змерзлі руки до губ, зігріваючи їх своїм подихом.

«Він же не повірив у наклеп?! - звернулась подумки до неба, серце розривалося від болю. - Він просто дав час, щоб у всьому розібратися?!

Весь цей час імператриця продовжувала вірити, що людина, яку вона любила більше життя, за якою слідувала по п'ятах, приймаючи прикрощі та поразки, радіючи перемогам і успіхам, не могла так просто її зрадити!

«Це був черговий хитрий його прийом, щоб приспати пильність ворогів. Настане світанок, і він приїде за мною! Скаже, що любить і шалено сумує!»

Імператриця важко зітхнула, випустивши хмарку пари.

Незабаром почнуть згущуватися сутінки. Вона з невеликою групою воїнів повернеться до похідного табору, обійшовши досить великі території. Варто було хоч трохи знехтувати цим обов'язком і кочівники нападали вночі на невеликі села, що розташувалися біля підніжжя цих гір.

Сьогодні було тихо. Небо обклали снігові хмари. До вечора йтиме сніг.

У таборі несподівано панував безлад.

Зстрибнувши з коня, жінка стрімко пройшла до центрального намету, де зібралося все військо. Помітивши її, солдати розступалися у боки, опускаючи голови і ховаючи очі.

Було щось неправильне.Белтрам Ліннея дісталася самого центру, і виявила причину дивної поведінки воїнів.

У середині на постаменті стояв сам імператор власною персоною. Побачивши його, жінка на мить зраділа. У серці спалахнула надія.

Він приїхав, щоб повернути мене! Він провів розслідування! Це заслання сьогодні закінчиться!»

Але глянувши в обличчя імператора, серце забилося тривожно. Не з таким настроєм оголошують помилування.

Побачивши її, генерал, що стояв поруч із імператором, розгорнув сувій і почав читати.

- Найвищою волею імператора Гордора Крегаста бунтівна імператриця Белтрам Ліннея засуджується до страти! - пролунав урочистий голос, і луна, відбившись від скель, тричі повторила останнє слово.

Повіяв промозглий вітер, принісши перші сніжинки. Холод проник під шкіру, заморожуючи серце.

Біла шовкова тканина сувоя з указом тремтіла в руках генерала, колихаючись на вітрі.

Його самого било нервове тремтіння, яке час від часу намагався придушити.

- Що?! – імператриця підвела голову, гарні брови піднялися вгору, хутряна шапка з'їхала на потилицю.

Подивилася на чоловіка, що стояв на постаменті, і ніби бачила його вперше. Імператор із зневагою відвернувся.

Колись цей прекрасний принц підкорив її серце з першого погляду. янтарні очі з довгими густими віями, високий лоб, вузькі вилиці та прямий ніс. Він був добре складний, мав неабиякий розум і владний характер. Вона закохалася безоглядно.

- Смертної кари?! – повторила слідом за служивим, не в змозі повірити у те, що відбувається. Її голос був хрипким від хвилювання.

- Твої злочини перед Великим Атроном величезні! Ти зрадила свій народ і свого імператора! – нахабно заявив прем'єр-міністр, що стояв тут же, вказавши на неї пальцем.

Озирнувшись, вона побачила імператорських чиновників та високородних панів із його оточення.

"Усім палацом вибралися на природу?" - подумала з сарказмом.

Купка чиновників на чолі з імператором, наче зграя гієн, притискаючись один до одного, злісно поглядали на імператрицю. Підійти ближче боялися, пам'ятаючи, що перед ними все ще дочка генерала Белтрама.

- Зрадила свій народ і Великий Атрон? - промовила з гіркотою, глянувши на міністра так, що той мимоволі відсахнувся, зробивши кілька кроків назад. - Ніхто не любив свій народ і Великий Атрон так, як я! Я завжди ставила своє життя на кон заради його захисту!

Вона вигукнула з відчаєм, і слова громом рознеслися по окрузі.

- Ти ще суперечиш! - підхопив інший, підтакуючи прем'єр-міністру. - Це заколот!

У таборі зчинився галас.

 «Скарати імператрицю!» - вигукували чиновники, що приїхали. Солдати армії стояли, опустивши голови.

- Зачитайте імператриці її злочини! - спокійним голосом наказав Гордор Крегаст, і шум миттю стих.

Генерал поважно дістав документ і розкрив його. Список злочинів був настільки великий, що сувій у своїй довжині дістав аж до землі.

Імператриця мимоволі посміхнулася. "Треба ж, як ретельно підготувалися!"