Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Сестри-вампірки 2 📚 - Українською

Читати книгу - "Сестри-вампірки 2"

222
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сестри-вампірки 2" автора Надя Фендріх. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Сестри-вампірки 2» була написана автором - Надя Фендріх, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Дитячі книги".
Поділитися книгою "Сестри-вампірки 2" в соціальних мережах: 

У школі, де навчаються сестри-вампірки, канікули! Дака дізнається, що до Біндбурга приїздить її улюблений вамп-рок-гурт «Криптон Крекс». Але батьки якнайсуворіше забороняють сестрам іти на концерт. Зрештою дівчатам вдається вислизнути з дому, і – це ж треба! – Даку помітив і запросив на побачення сам соліст групи! Шкода, що напіввампірки навіть не здогадуються, до чого призведе це знайомство…

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 23
Перейти на сторінку:

Надя Фендрих

Надя Фендрих «Сестри-вампірки 2». Серія «Книга до фільму»

Нарешті свобода!

На одному майже звичайному шкільному подвір’ї, в самому серці Біндбурга, стояв звичайнісінький літній день. На шибках прочинених навстіж вікон вигравали сонячні промені, і, якщо добре прислухатися, можна було розібрати уривки нудних напучень учителів і зітхання учнів. Але чого аж ніяк не можна було побачити з подвір’я, так це того, як нетерпляче діти поглядали на годинник. Бо день сьогодні хоч і був звичайнісінький, проте не зовсім: це був останній навчальний день перед довгими літніми канікулами! «Тік-так, тік-так!»  – цокав годинник. «Три хвилини, дві хвилини, одна хвилина…»  – відраховували про себе школярі.

Дзень-дзелень! Ну от і все. До побачення, школо!

На подвір’я висипала юрба щасливих дітлахів. Усі вони реготали, верещали, стрибали, метушилися. Але, побачивши, як скаче на шкільному подвір’ї одна дівчинка, ви напевно вирішили б: іще трохи  – і вона шугоне вгору й злине високо в небо над школою. У цієї дівчинки було чорне скуйовджене волосся, а манера вдягатися така ж божевільна, як і її стрибки (чи пак польоти): рвані джинси, джемпер у червоно-чорну смужку й чорна шкіряна куртка поверх.

– Нарешті канікули! Boi, boi, boi! – здійнявши до неба руки, радісно волала дівчинка.

«Boi, boi, boi!» означало «Супер, супер, супер!» вампірійською мовою. Так-так, ви не помилилися… Дівчинка не тільки дивно вдягалася  – вона ще й говорила дивною мовою і мала дивне ім’я. Річ у тім, що й сама вона була не зовсім звичайною дівчинкою. Дакарія Цепеш, або просто Дака (так її називали рідні та друзі), народилася в Трансільванії і була вампіркою. Точніше, напіввампіркою. Ось чому її личко навіть улітку залишалося мертвецьки блідим.

Слідом за Дакою зі школи випурхнула її найкраща подруга Гелена  – звичайнісінька людська дівчинка, якщо не знати про її любов до посиденьок на кладовищі і малювання фломастерами на руках татуювань пекельної краси. Поруч із Геленою, затиснувши під пахвою скейтборд, цибав Лудо Шварцер  – теж звичайнісінький хлопчина, якщо не знати про його хист передбачати події. Видіння Лудо зазвичай були похмурими і зловісними, а що вони означають, він і сам не тямив до пуття. Але сьогодні, на щастя, майбутнє аж ніяк не бентежило хлопця. Принаймні поки що. Сяяло тепле літнє сонце. Попереду були довгі літні канікули. Ніщо не віщувало біди…

Лудо поставив на землю рюкзак і скейтборд, який відразу ж схопила Дака:

– Ти не проти, еге ж?

Іззаду на скейтборді миттю прилаштувалася Гелена. Весело гигикаючи, дівчата покотили шкільним подвір’ям. Лудо з усмішкою дивився їм услід.

Позаду компанії пленталася Сільванія Цепеш  – сестра-близнючка Даки. Подібність між сестрами не викликала сумнівів. І не тому, що вони були схожі одна на одну як дві краплі води  – їх, швидше, об’єднувала несхожість на інших дітей. Сільванія, на відміну від панк-рокерського стилю Даки, в усьому надавала перевагу романтиці: носила спіднички й сукні з рюшиками та нашитими квітами, тримала у шафі цілу колекцію різнокольорових капелюшків на щодень. Волосся в неї було не чорне, а біляве з рудуватим полиском, і воно не стирчало навсібіч, а м’якими кучерями спадало на плечі. Сільванія теж була дуже бліда  – але все ж не така, як Дака. І цьому було два пояснення. По-перше, Сільванія була більше людиною, ніж вампіром. Принаймні вона сама так вважала. По-друге, був собі такий хлопчина на ім’я Якоб Бартон, з яким Сільванія ішла попідруч шкільним подвір’ям. У нього були сіро-блакитні очі, русяве з медовим відтінком волосся і яскраво-червоні губи, що пахли чи то тюфтельками, чи то часником. Тюфтельки Сільванія обожнювала, часник  – ненавиділа, але силкувалася звикнути до його запаху. Адже вона була по самі вуха закохана в Якоба. Щоправда, на першому побаченні Сільванія ледь не вп’ялася в нього своїми іклами. Але це прикре непорозуміння незабаром забулося. Якоб, попри все, став її хлопцем, і щоразу, коли Сільванія бачила його, її серце починало калатати, а щоки заливав густий рум’янець.

Ледь встигли закінчитися уроки в школі, Якоб запросив дівчинку в кіно.

– Тільки не на фільм жахів! – заблагала Сільванія.

Зупинившись біля Лудо, закохані жбурнули свої рюкзаки на строкатий мікс із сумок Лудо, Гелени і Даки.

– А як щодо комедії? – запропонував Якоб.

Сільванія вже було збиралася сказати, що понад усе їй хотілося б подивитися яку-небудь достобіса плаксиву мелодраму, як із-за спини долинув голос сестри:

– З дороги!

– Ой-ой-ой-ой! – верещала Гелена.

– Krawalleri-i-i-i! – кричала Дака, що в перекладі з вампірійської означало «Стережися!»

Сільванія, Якоб і Лудо відсахнулися вбік, дозволивши Даці і Гелені врізатися в стос сумок на землі.

– Чудово вписалися, – посміхнувся Якоб.

– Угу, – погодився Лудо.

– А як на мене, ми непогано прокотилися, – заперечила Гелена, підводячись.

Дака радісно усміхалася. Її білосніжні ікла виблискували на сонці. Цього ранку вона не стала їх підпилювати. Навіщо ускладнювати собі життя, якщо попереду канікули, а Гелена та Лудо й так знають, що вони з Сільванією напіввампірки? Щоправда, Якоба вони досі не втаємничили щодо свого страшного секрету. Однак його увага цілковито прикута до Сільванії, а вона вже ретельно стежила за своїми зубками. І взагалі, Даці набридло бути слухняною і дотримувати правил. Вона жадала пригод. Для чого ж іще придумали літні канікули, як не для пригод? В очах Даки блиснув хитрий вогник.

– А вигадаймо всі разом що-небудь цікавеньке! Що-небудь sensatoi-futzi-супермегаприкольне! Як щодо…  – Дака задумливо оглянула друзів. – О, придумала! Ходімо в похід! У найсправжнісінький похід із наметами! Розіб’ємо наметове містечко на березі Біндбурзького озера й будемо там жити самі! Без батьків!

– Класна ідея! Я за! – зраділа Гелена.

– М-м-м, як романтично! – Сільванія притягнула до себе Якоба й поцілувала його в губи.

Якоб зніяковіло почервонів і відразу ж відповів Сільванії на поцілунок. Щоразу, коли він опинявся поруч із нею, його серце калатало, як навіжене.

– Фу! – скривилася Дака. – Ви хоч знаєте, що під час поцілунку передається близько п’ятисот видів бактерій?

– Ну й нехай, натомість імунітет буде міцнішим, – знизав плечима Якоб.

Усі захихотіли. Але Даці було не до сміху: всі ці поцілунки та прогулянки за ручку під місяцем, усі ці любощі-милощі  – це ж gumox! Цілковита дурня, не варта часу. Та й узагалі… фу, гидко!

– Повернімося до наших наметів. Нехай кожен перевірить своє спорядження. Трохи пізніше зустрінемося на кладовищі й обговоримо майбутній похід, – розмірковував Лудо.

Пропозицію було прийнято одноголосно.

– О’кей, супер! – в один голос заволали Дака і Гелена.

Схопивши свої рюкзаки, друзі поспішили геть зі шкільного подвір’я.

Свобода! Літо! Канікули! Жодної школи! На час можна забути про домашні завдання, реферати та ранні підйоми (останні, до речі, – страшне випробування для напіввампірів, які лягають спати з першими променями сонця) і з головою пірнути у веселі пригоди… й авжеж, у кохання! Не в силах стримати радість, Сільванія затягла старовинну трансільванську пісню:

– Трансіль…

– …ванія, – підхопила Дака.

До їхнього дуету одразу долучилися друзі, які вже давно вивчили слова пісні:

Transsilvania

Wuzzpogol, oistasnips, flopso, fugol

Milabom job, rodna fantazyca!

Job enzero inima naz, Transsilvania!

– виспівували вони на повний голос. У дослівному перекладі людською мовою це означало:

Трансільванія —

Несамовитість і безумство, флопси і польоти!

Ми любимо тебе, наша фантастична батьківщино!

Ти назавжди в наших серцях, Трансільваніє!

Але до сьогоднішнього дня підійшли б трохи інші слова:

Літні канікули —

Несамовитість і безумство, флопси і польоти!

Ми любимо тебе, наше чудове літо!

І ми шалено раді вам, о, літні канікули!

Мисливець за вампірами

Вулицю Ліндевег заливало сонце. Перед будинками стояли начищені та наполіровані до блиску автомобілі. Доглянуті клумби майоріли барвистими літніми квітами. М’якенький

1 2 ... 23
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сестри-вампірки 2», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сестри-вампірки 2"