Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Таємниця чорного капелюха (дитинство Чарлі Чапліна), Роздобудько Ірен 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниця чорного капелюха (дитинство Чарлі Чапліна), Роздобудько Ірен"

30
0
13.01.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Таємниця чорного капелюха (дитинство Чарлі Чапліна)" автора Роздобудько Ірен. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Таємниця чорного капелюха (дитинство Чарлі Чапліна), Роздобудько Ірен» була написана автором - Роздобудько Ірен, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Таємниця чорного капелюха (дитинство Чарлі Чапліна), Роздобудько Ірен" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3
Перейти на сторінку:

ЧЕРВОНІ ПАНЧОХИ

— Я не буду надягати ці противні панчохи! Через них мене всі на вулиці дражнять! — вередував хлопчик, сидячи на краю ліжка із залізними бильцями. Він аж підстрибував, і пружини старої ліжниці так само галасували, як і він.

— Не буду! Ні! Ні! Ні!

"Ні-ні, ні-ні, ні-ні!" — галасували пружини.

Матуся якраз підходила до сина, тримаючи в руках величезні яскраво-червоні вовняні панчохи.

— Чарлі, синку — лагідно вмовляла вона. — Але ж надворі вже холодно. А других панчіх немає...

— Але ж це твої панчохи! — не вгавав хлопчик. — Не вдягатиму я їх!

— Що тут відбувається? — зазирнув до кімнати тато. За ним увійшов брат Чарлі — Сід.

— Чарлі не хоче надягати червоні панчохи! — пояснив Сід. — Він у них схожий на дівчинку!

Тато суворо подивився на сина.

— Містере Чарльзе! — поважно сказав він. — У нас поки що немає змоги вбирати вас, мов принца. От виростеш, почнеш заробляти власні гроші — і тоді роби, що захочеш!

Малюк замовк. Він побоювався тата.

Скориставшись паузою, мама почала натягувати на нього панчохи.

А маленький Чарлі сидів і мріяв про те, що як виросте, то в нього буде все — і великий дім, і двійко коней, і лаковані черевики, і... багато смачних тістечок. Тістечок, які він так полюбляє розглядати крізь скло вітрин кондитерських магазинів. А головне — він завжди буде в центрі уваги. І всі любитимуть його. І казатимуть йому вслід: "О! Подивіться, це йде сам містер Чарльз Чаплін!"

Замріявшись, Чарлі не помітив, як мама вже підв'язала червоні панчохи широкою стрічкою.

— А тепер ідіть гуляти! — звернулася мама до Сіда та Чарлі. — А нам із татом треба до театру!

ПАНІ ЧЕЧІТКА

Сід узяв Чарлі за руку й повів надвір. Адже сидіти вдома не було ніякого сенсу: в квартирі холодно і нудно. А на вулиці вирувало життя. Проїжджали кеби — карети, запряжені кіньми. А часом можна було побачити і диво техніки — автомобіль! Щоправда, сюди, на околицю Лондона, де мешкали брати, автомобілі заїжджали нечасто.

Сідові й Чарлі подобалося спостерігати за перехожими. Вряди-годи хтось із них обертався до хлопців і співчутливо промовляв: "Це ж сини акторів із мюзик— холу — Анни та Чарльза. Бідні діти! Яке на них чекає майбутнє?"

Чарлі вже знав, що його тато й мама — актори. Мама Анна виступала з танцями та піснями в різних театрах. А тато Чарльз сам вигадував пісеньки і гарно співав їх своїм приємним баритоном у лондонських мюзик-холах. А ще тато проводив удома на кухні чудернацькі репетиції. Він взував черевики із дзвінкою підошвою і так вправно підстрибував на підлозі, що вони самі вистукували різні мелодії! "Тук-так-так! Тук-так-так!"

Це називалося "бити чечітку".

Одного разу Чарлі запитав:

— А хто така ця пані Чечітка, й за що її треба бити?

Тато засміявся й пояснив, що це — різновид дуже популярного танцю, і танцювати його можуть не всі. А тільки — великі актори. Бо треба відчувати музику і... мати добру фізичну підготовку.

Дивіться такожІрен Роздобудько — Казка для кота Лукойє (дитинство Ганса Андерсена)Ірен Роздобудько — МісцевістьІрен Роздобудько — Жаринка з хатнього вогнища (дитинство Блеза Паскаля)Ще 5 творів →Біографія Ірен Роздобудько

Чарлі було всього два рочки, але йому надзвичайно кортіло робити те ж саме.

Малюк ставав за спиною в тата і потайки намагався повторити його рухи.

Інколи йому здавалося, що він витанцьовує негір— ше! Прикро, що в нього немає таких гарних лакованих черевиків — і тому підлога не співає.

Певно, малий Чарлі навчився б вибивати чечітку, але... Якось тато не повернувся додому. Не було його й наступного вечора. І решту вечорів поспіль. Чарлі чув, як сусіди говорили, що старший Чаплін втратив голос, його звільнили з мюзик-холу, і він потрапив до шпиталю.

Більше Чарлі й Сід не бачили свого батька.

А за кілька місяців тяжко захворіла й мама. До їхнього будинку під'їхала машина швидкої допомоги і повезла маму до лікарні.

Чарлі й Сід лишилися зовсім самі...

НА ВУЛИЦЯХ ВЕЛИКОГО МІСТА

Тепер Чарлі доводилося щоранку вдягатися самому. Та це ще нічого. Найстрашнішим було те, що в хаті закінчилися харчі. Сід і Чарлі розмочували сухарі, які лишилися в кухонній шафі. А потім бігли надвір.

Аби хоч трохи розважити старшого брата, Чарлі вигадав забавку...

Ось іде вулицею перехожий — старенький дідусь ¡3 палицею. Чарлі прилаштовується позаду і повторює всі його рухи.

Ось дідусь зупинився біля вітрини, протер окуляри. Чарлі робить те саме!

Ось старий нахиляється, аби поправити шнурівку черевиків — Чарлі копіює і це!

Сід сміється. Та й перехожі починають звертати увагу на хлопця, котрий так вправно й кумедно перекривляє літнього поважного пана.

Ось дідуган насуває на лоба свого капелюха, дістає з кишені носовичка... Чарлі досконало повторює рухи!

Ось дід... обертається, свариться ціпком і кричить на хлопчика:

— Начувайся, бешкетнику! Це хто тебе навчив кривдити старших?!

Сід хапає Чарлі за руку й вони біжать вулицею. Ховаються в підворітті.

— А в тебе добре виходить! — відхекавшись, каже старший брат. — Як у театрі!

— Але в театрі за це платять гроші, — зітхає менший Чарлі.

За хвилину він уже готовий до нових "подвигів".

Чарлі вичікує, коли на вулиці буде більше перехожих, обирає найдобрішого — того, хто здатен посміятися з себе — і розігрує цілі сценки. Чарлі так зугарно й дотепно відтворює рухи, що вся вулиця заливається сміхом.

А якось сталося справжнє диво: один пристойний пан поліз до кишені й дістав із неї купу мідяків.

— У мене був такий поганий настрій, — сказав він, простягаючи Чарлі гроші, — а ти так добре мене розважив! Ось, візьми. Ти, либонь, хочеш їсти?

Малий не повірив своїм очам! Виявляється, на вулиці можна непогано заробляти ось такими виступами?

Брати відразу ж побігли до крамниці. Вони справді були страшенно голодні.

Купили хліба, молока й цукерок.

Сід із задоволенням наминав усю цю смакоту.

А Чарлі подумав, що тепер вони з братом не помруть від голоду.

Вони стануть вуличними артистами!

ВУЛИЧНІ АРТИСТИ

Уранці хлопці вирішили одягнутися справжніми артистами.

От коли стали в пригоді материні червоні панчохи, яких так не любив Чарлі.

Брати полізли до скрині і ще знайшли яскраві шати.

Сід убрався в строкату куртку, яку справила йому колись мама Анна. Вона пошила її зі свого вовняного жакета й обрізків оксамитової блузки. Чарлі надів панчохи й пов'язав на шию материну синю хустку.

Коли вийшли на вулицю, сусідські хлопці почали їх дражнити:

— Ха-ха-ха! Артисти — носи у тісті! — кричали вони.

— Ха-ха-ха! Циркачі — одяглись, як паничі!

Чарлі дуже образився, але вигляду не подав.

Він вийшов на середину вулиці і раптом завмер. Довкола почали збиратися люди. Глядачі! Що ж то він робитиме?

Сід геть розгубився і заховався за ріг.

Чарлі помітив у натовпі дівчинку свого віку. Дівчинка була з мамою та й одягнута зовсім не так, як Чарлі. На ній було тепле пальто, хутряні рукавички й високі чобітки. У руці вона тримала гарну ляльку.

Чарлі подумав-подумав і...

Ось він уявив, ніби стоїть на квітучій галявині. Кумедно рухаючись, Чарлі заходився вдавати, ніби збирає ці квіти і складає в букет — одну квітку до одної. Вони випадають йому з рук, а він смішно нахиляється, збирає їх. Ті знову випадають.

Надворі стояла зима, та люди захоплено спостерігали за його рухами. І справді, разом із ним вони уявляли, що опинилися на квітучій галявині.

Ось Чарлі вдав, що букет нарешті готовий, зробив кілька кроків і простягнув його дівчинці в хутряних рукавичках. Вона віддала свою ляльку мамі і... вдала, ніби бере з рук маленького вуличного артиста справжній букет!

Публіка шалено заплескала в долоні!

До ніг Чарлі посипалися гроші — заробіток за виступ.

ЧАРІВНИЙ ЛІХТАР

Під вікнами будинку, де мешкали брати Чапліни, пролунав суворий голос:

— Де тут живуть малі хлопці, які втратили батьків?

Чарлі заховався під ковдру. Хто їх шукає? Що він хоче?

— Брати самі дають собі раду, — відказала їхня сусідка, місіс Голл. — Та й ми, сусіди, трохи доглядаємо за ними. А ви, пане, хто такий?

— Я генерал Вільям Бутс, — почувся той же суворий голос. — Я — засновник нової армії, вона зветься Армією

Порятунку. Ми рятуємо сиріт і безпритульних дітей від голоду та холоду! Тут, у Лондоні, я зі своїм військом будую безкоштовні їдальні для дітей і влаштовую їх до притулків.

Чарлі не на жарт злякався. Він не хотів до притулку!

— Це хороші, виховані й талановиті діти! — почала захищати хлопчиків місіс Голл. — Чого ви навчите їх у притулку? Ідіть, пане генерале, ловіть інших!

Та все ж таки ввечері вона завітала до оселі Чаплінів.

— Чарлі, мабуть, вам таки доведеться відвідати цю організацію, що називається Армією Порятунку, — сказала вона. — Я чула, що там вас можуть нагодувати гарячими обідами і навчити якогось добра. Адже в ній працюють і хороші люди. От, наприклад, у нашій церкві пан священик улаштовує покази "чарівного ліхтаря" і годує дітей тістечками.

Чарлі нашорошив вуха: що це за диво таке — "чарівний ліхтар"? Що він показує?

Наступного дня він пішов до священика.

— Який малюк! — зрадів панотець. — Ти прийшов попоїсти?

— Ні, — чемно відповів Чарлі, — я волів би дізнатися, чи маєте ви "чарівний ліхтар"?

Пастир усміхнувся і повів Чарлі до темної кімнати. Там уже сиділо багато дітей різного віку. Вони галасували, жували пластівці "повітряної" кукурудзи й тупотіли ногами. А перед ними на стіні висіло біле простирадло.

І от панотець вимкнув світло. Підійшов до якогось дивного пристрою, що стояв позаду стільців, і почав крутити ручку.

Чарлі занімів. Адже простирадло несподівано засвітилося, і на ньому заметушилися якісь люди. Вони були маленькі й рухливі, мов комахи! Аж ось прямо по білій матерії проїхав... автомобіль. Чарлі аж підскочив. А раптом він заїде в залу й розчавить його?

Але авто проїхало по світлому квадратові на стіні і сховалося десь у темряві.

Натомість виникло справжнє море. І Чарлі закрився руками, аби бризки не замочили його єдиного костюма. Та ба — скрізь було сухо.

А потім священик увімкнув світло.

Зачарований і приголомшений Чарлі підійшов до нього.

— Скажіть, будь ласка, — звернувся він, — що це таке було?

— Це — кіно, — посміхнувся панотець. — Новий вид мистецтва — рухомі картинки!

Чарлі повернувся додому в нестямі від "чарівного ліхтаря".

Він увесь час думав: як потрапити на те біле простирадло, щоб поглянути на себе збоку? Адже він так гарно копіює перехожих, уміє вибивати чечітку, як батько, і співати, як мама. Хіба він не гідний того, щоб і його закарбували "чарівним ліхтарем" на тій білій тканині?

Але що для того потрібно?

Чарлі довго ламав голову над цим запитанням і вирішив — треба вміти ще щось.

1 2 3
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця чорного капелюха (дитинство Чарлі Чапліна), Роздобудько Ірен», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниця чорного капелюха (дитинство Чарлі Чапліна), Роздобудько Ірен"