Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Жаринка з хатнього вогнища (дитинство Блеза Паскаля), Роздобудько Ірен 📚 - Українською

Читати книгу - "Жаринка з хатнього вогнища (дитинство Блеза Паскаля), Роздобудько Ірен"

61
0
13.01.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Жаринка з хатнього вогнища (дитинство Блеза Паскаля)" автора Роздобудько Ірен. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Жаринка з хатнього вогнища (дитинство Блеза Паскаля), Роздобудько Ірен» була написана автором - Роздобудько Ірен, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Жаринка з хатнього вогнища (дитинство Блеза Паскаля), Роздобудько Ірен" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2
Перейти на сторінку:

Це сталося за тої пори, коли не було комп'ютера, телевізора, телефона. їх просто ще ніхто не вигадав. Але ж комусь треба було бути першим!

Жив один хлопчик, котрий вигадав пра-пра-прадідуся того сучасного комп'ютера, на якому ти граєш в ігри чи дивишся мультики.

Звали його — Блез Паскаль. Народився він у Франції, у маленькому містечку Клермонті понад 380 років тому, коли ніхто й не підозрював про нинішні чудеса техніки.

Проте за тої пори жили Королівські мушкетери, гвардійці Кардинала, Прекрасні дами, Лісові розбійники, відчайдушні Пірати та інші шукачі пригод.

А до чого ж тут комп'ютер, запитаєш ти.

Отже, почнемо все до ладу...

* * *

...Одного весняного ранку на балкон будинку, в якому мешкав Голова Палати Зборів — тобто суддя — на ім'я Етьєн Паскаль, вийшла служниця у білосніжному фартушку. В руках вона тримала ночви з теплою водою. Служниця оглянула вузьку вуличку, яка була вимощена круглим камінням. Чи ніхто не йде під балконом? А потім тричі голосно вигукнула:

— Стережись води! Стережись води! Стережись води! — і вихлюпнула воду з ночов просто на вулицю.

"Хлюп!" — сказала вода і розтеклася тротуаром. А потім струмками збігла в довгу вузьку канаву обабіч дороги.

Отак робили всі мешканці Клермонта: виливали воду й викидали сміття просто собі під ноги!

Так у ті часи робили майже всі...

Служниця повернулася до кімнати. І заходилася допомагати своїй господині — мадам Антуанетті Паскаль — сповивати малюка. Хлопчик недавно народився.

Батько Етьєн і матуся Антуанетта назвали його Блезом.

* * *

Спочатку — майже цілий рік — хлопчик був спокійний та веселий. Батьки раділи, що він міцно спить, добре їсть, росте та всміхається вві сні.

А от коли Блезу виповнився рік, сталося ось що...

...Біля будинку, де мешкала родина, часто зупинялася баба, яка скидалася на відьму. До речі, в ті часи люди дуже боялися відьом і навіть полювали на них! Але мати Блеза була жінкою розумною, веселою і не вірила в забобони. Вона залюбки виносила тій бабусі їжу, давала гроші і приязно з нею розмовляла.

Подруги матусі Антуанетти часто попереджали її:

— Це недобра баба. Чаклунка!

Якось вранці матуся Антуанетта винесла маленького Блеза на прогулянку.

— Ой, який гарний хлопчик! — вигукнула баба. — Дай-но я подивлюся на нього!

Матуся Антуанетта відкинула завісу, і стара глянула на дитину своїми темними очима. Малюк злякався і заплакав.

Відтоді в хаті Паскалів запанував безлад.

Маленький Блез нікому не давав спокою.

Раніше він дуже любив купатися у великих ночвах. Але зараз, побачивши воду, починав голосно кричати і дряпатися, мов кошеня.

Ці крики довели малюка до того, що він змарнів і занедужав.

Батьки почали хвилюватися за його життя.

* * *

— Вашого малюка зурочила та відьма! — казали подруги матусі Антуанетти. — Ми ж тебе попереджали! Навіщо ти була такою доброю до неї?!

Дивіться такожІрен Роздобудько — Пригоди на островi КлаваренІрен Роздобудько — АрсенІрен Роздобудько — Грайливий Вольфі (дитинство Вольфі Моцарта)Ще 5 творів →Біографія Ірен Роздобудько

Друзі татуся Етьєна стверджували те саме.

Батькам нічого не залишалося робити, як покликати цю бабу до себе в дім. І розпитати, чи правду кажуть люди.

Стара зайшла до кабінету. Вона була перелякана.

— Чи правда, що ти — відьма і зачаклувала мого сина? — запитав у неї татусь Етьєн.

— Це кажуть заздрісні люди! — почала виправдовуватися стара. — Адже ваша дружина завжди дає мені гроші й харчі!

Татусь Етьєн дуже засмутився. Якби ця баба справді виявилася чаклункою, то вона змогла 6 зняти чари з маленького сина!

У відчаї він сказав:

— Якщо ти не зізнаєшся у своєму злочині, то мені доведеться відвести тебе до суду!

Стара перелякалася ще дужче. І раптом... упала на коліна. Вона розповіла, що багато років тому зверталася до Етьєна Паскаля з проханням захистити її в суді (виявилося, що ця бабуся була неабиякою злочинницею!).

— Тоді ви відмовили мені, — розповідала стара, — і я вирішила помститися. Люди сказали, що понад усе на

світі ви любите свого сина. От я і вирішила зачаклувати його на справжню смерть! А тепер я побачила, яка добра у вас дружина і який гарний син, й мені дуже прикро, що так вийшло...

Татусь Паскаль засмутився ще дужче.

— Невже тепер нічого не можна вдіяти і мій малюк — помре?!! Ох ти ж, стара відьмо! Що ж ти накоїла?! Як це можна виправити?

І стара чаклунка сказала, що виправити закляття можна тільки перенісши його на якусь іншу людину.

— Та ти що, бабо, геть з глузду з'їхала? — закричав татусь Етьєн. — Хіба ж я можу занапастити іншу людину, навіть ціною життя власного сина? Вигадай щось інше!

* * *

І тоді чаклунка підказала йому інший рецепт. Ось він:

— Нехай дитина, якій немає семи років, збере до сходу сонця дев'ять різних рослин. Принеси мені ці рослини, і я зроблю чарівний компрес. Його треба покласти дитині на животик, і вона одразу видужає! Але запам'ятай найважливіше, — суворим голосом додала вона. — Коли ви покладете цей компрес, малюк до півночі буде здаватися... мертвим!!!

Татусь Етьєн негайно попросив доньку свого друга — шестирічну дівчинку — зібрати необхідні рослини.

Вранці він відніс їх чаклунці, й вона зробила чарівне зілля.

А матуся Антуанетта поклала компрес на животик малюка...

Блез одразу принишк, заплющив очі і... перестав дихати.

— Дитина померла! — заплакала матуся Антуанетта.

Батько теж розхвилювався, але все ж таки сказав:

— Давай дочекаємось півночі... А там побачимо...

Цілий день у будинку Паскалів було тривожно. Малюк лежав тихо-тихо і не виявляв жодних ознак життя.

Батьки стояли над ним і молилися.

Аж ось настала ніч... А коли на небі зійшов великий круглий місяць, маленький Блез раптом солодко позіхнув. Його ручки й ніжки потепліли, очиці відкрилися, і він заплямкав губами — ніби просив поїсти.

І хлопчика відразу нагодували.

За кілька днів він геть одужав і більше не хворів.

* * *

Коли Блезові було вісім років, батько вирішив перевезти родину до столиці Франції — Парижа.

Хлопчику відразу сподобалось у цьому місті.

Великі будинки, палаци, багато церков! Надто ж полюбляв Блез розглядати чудернацькі кам'яні фігури на даху найвеличнішої церкви міста — Нотр-Дам. Або як її ще називали — Собор Паризької Богоматері.

А ще він із захопленням спостерігав, як за ґратами королівського палацу фехтують мушкетери.

Мабуть, він теж мріяв стати мушкетером, як і всі хлопці його віку.

Адже ці відважні вояки виглядали дуже мальовничо: капелюхи з гронами страусиного пір'я, широкі плащі, шпаги на гаптованих золотом і сріблом поворозках!

Але тато казав, що насправді життя мушкетерів не таке вже й солодке. Адже вони — військові. І мають виконувати всі накази Короля. А королі полюбляють воювати...

— Краще займатися науками і бути розумним, — зауважував тато. — Адже тоді ніякі королі не будуть тобою командувати!

Тато дуже любив сина. Йому не хотілося віддавати хлопчика в далеку монастирську школу, де він міг занедужати або стати неуком-бешкетником. Він вирішив сам навчати сина.

І почав розповідати Блезу про різні незвичайні явища природи. Наприклад, про те, чому під час грози на небі з'являється блискавка.

З чого складається порох.

Чому вдень світить сонце, а вночі — місяць.

Як влаштований годинник.

Куди взимку відлітають пташки.

Але найважливішими з усіх наук татусь Паскаль вважав знання іноземних мов та граматику.

— Якщо ти знаєш багато мов і пишеш без помилок, — казав він Блезові, — то зможеш вільно спілкуватися з усім світом! Адже крім нашої, французької мови, існують ще й німецька, англійська, італійська. А найскладніша мова, якою говорять науковці, — латина. Латиною написані наймудріші книги на світі. А тому будемо вчити саме її!

Але маленькому Блезу кортіло робити свої власні відкриття.

І одне він таки зробив!

* * *

Це сталося під час... обіду. Служниця принесла Блезові тарілку з супом із цибулі — французи й зараз полюбляють цю страву. Блез узяв ложку і випадково вдарив нею по краю фаянсової тарілки:

-Дзень!!!

"Дзень-дзень-дзень..." — покотилася луна великою обідньою залою.

Блез прислухався. І ще раз ударив по тарілці.

Вона знову дзенькнула.

І знову залою пішла луна.

— Чому звук не стишується одразу? — запитав Блез.

— Не бався, а їж! — відказав батько.

Та Блез і не думав бавитися!

Після обіду він узяв до рук ложку і... почав робити інші досліди. Стукав нею по різних предметах і дослухався — скільки триватиме відлуння від дерев'яних меблів, скляних пляшок чи металевого дзвоника, що висів на дверях будинку.

Дерево відгукувалося коротко і глухо: "Кхе!". Це дуже нагадувало кахикання їхнього старого садівника.

"Дзиу-у-у — дзи-и-и!"— дзвеніло скло. І Блез морщив носика, бо саме таким тоненьким голосом нянька кликала його митися перед сном.

Але хлопчик зауважив, що скляні речі відлунюють довше, ніж дерево.

А от невгамовний металевий дзвоник на дверях взагалі співав довго на всі голоси!

Походивши таким чином по всьому будинку, маленький Блез прийшов до висновку, що різні предмети по-різному зберігають звук! А часом і зовсім його не мають. Наприклад, подушка, по якій Блез теж вдарив ложкою — зовсім не звучить! А чому?

На той час Блез уже навчився писати. Він сів за стіл і... написав трактат (так називалися у ті часи наукові праці) про те, як предмети зберігають відлуння.

Це була його перша наукова праця.

(До речі, ти можеш і сам повторити ці досліди й на власні вуха почути різницю між тим, як довго бринить метал, скло чи дерево.)

* * *

...Одного пізнього вечора Блез сидів у дубовому кріслі, занурившись у нього так глибоко, що його геть не було видно. Він любив отак ховатися в батьковому кабінеті й слухати, про що той говорить зі своїми гостями. Крісло було таке велике — мов будинок чи корабель, а Блез такий малий — наче мурашка. Ніхто його навіть не помічав.

Якби помітили, то негайно відправили б спати!

Батько і гості весь час про щось говорили і навіть сперечалися.

Та Блезові було незрозуміло, про що йдеться.

Всі батькові гості були дуже розумними людьми.

— Шановний пане Пайоре, — казав батько, звертаючись до одного з присутніх, — яка може бути пропорція між фігурами, які не схожі одна на одну? Як виміряти коло прямою лінією?

— О шановний друже, — велемовно починав пан Пайор. — Для того існує тридцять друга теорема Евкліда!

"Що це все означає? — міркував маленький Блез. — А може, тато говорить тою невідомою мовою, яку змушує вчити мене? Тою... я к її... латиною?.."

-Тато, а хто такий Евклід? — не витримав Блез.

— А ти що тут робиш? — розгнівався тато.

1 2
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жаринка з хатнього вогнища (дитинство Блеза Паскаля), Роздобудько Ірен», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Жаринка з хатнього вогнища (дитинство Блеза Паскаля), Роздобудько Ірен"