Читати книгу - "Жовте каченя, Ребро Петро"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Ребро Петро
- 143
- 0
- 29.01.24
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Відгриміли танці запальні.
Молодята радісно зітхнули:
— Слава тобі, господи, одні!
Цілувались — аж попухли губи,
Обіймались — аж співав диван.
Ще й клялись: — Твоя довіку, любий!
— Я, Марусю, твій, — хрипів Іван.
Раптом — зирк, а на порозі — теща.
Ставить вона кошик на комод:
— В подарунок принесла вам дещо.
Жовте каченятко — на розвод.
Ще два дні пройшли у щасті-мирі:
Маня й Ваня — як одна душа.
Каченятко ж ходить по квартирі
І, звичайно, теє... слід лиша...
— Може, — каже Ваня, — на балконі
Хай живе? Там буде, як в раю.
— Що?! — дружина сплеснула в долоні, —
Так шануєш мамочку мою?
— Боже, та при чім твоя матуся?
Я про це нікчемне каченя.
— Сам нікчемний! — верещить Маруся. —
Груба, неотесана свиня!
— Як?! — у Вані в грудях похололо,
Він і правда заревів, як вепр:
— Я — свиня? — та вазу — брязь додолу.
— Ні, кабан! — та телевізор — геп!
— Щоб воно тобі до завтра здохло!
— Щоб ти сам іще сьогодні здох! —
Він торшером хряпнув і не охнув,
А вона спідолою — торох!
Розлучились — наче й не клялися
Бути тільки разом — до труни.
Потім говорили: не зійшлися,
Бачте, по характеру вони.
Певно, теща це передбачала
(От уже поріддя! От народ!):
Ще як дарувала, то казала:
— Жовте каченятко — на розвод!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жовте каченя, Ребро Петро», після закриття браузера.
