Читати книгу - "Триптих, Олійник Борис"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Олійник Борис
- 88
- 0
- 12.04.24
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вітер шугнув за пазуху –
Лоскітно під грудьми.
Чайкою стала запаска,
Руки звели крильми.
Вітер шепнув:
“Злітаймо!
Поговір – лихо з ним!
Знаю: щоніч притайно
Тужиш за тим… одним”.
Охнула неутішно:
“Змилуйся – не мани.
Я б же до нього й пішо –
Через стерню й терни!”
Впали на груди коси,
Чорні, немов журба.
“Думалось… не збулося”.
Схлипнула:
“Не судьба.
Зорі ж – мов царські гривні!
Тихше – законний спить.
Ти хоч до перших півнів,
Вітре,
зі мною посидь”.
ІІ
Вітер шугнув під пахви
І перебіг грудьми.
Стала сорочка птахом,
Руки знялись крильми.
Вітер шепнув:
“Летімо!
Тут недалеко… мить.
Ти ж за її очима
Тужиш із юних літ”.
Важко зійшлось надбрів’я.
Вирвалось на жалю:
“Господи, як любив я…
Як я її… люблю!
Тільки ж – не довелося.
Винні, мабуть, оба.
Думалось… не збулося.
Сталося… не судьба.
Тихше, поснули діти,
Вірна дружина спить.
Ти ж хоч на дрібку миті,
Вітре,
зі мною посидь”.
ІІІ
Зорі – немов лампади.
Місяць пішов на спад.
Тільки –
через леваду.
Двоє в журі не сплять.
Б’ються крильми щоночі
В клітці своєї судьби.
Вітер в кущах регоче:
– Мучтесь,
коли – раби!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Триптих, Олійник Борис», після закриття браузера.
