Читати книгу - "Синівське, Олійник Борис"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Олійник Борис
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
І
Застилають столи господині
від хати до хати.
До травневої учти
збираються мовчки солдати.
Зоддалік, при вікні, стала пам’ять війни
І ніколи уже од вікна не відійде.
Обнялися по-братськи,
неначе побачились вперше.
Пожурилися трохи,
що стало з літами їх менше.
Пораділи весні, що зростають сини,
Тужавіють сини, а вони опадають…
Я вклоняюся вам по-синівськи доземно,
солдати.
Я молюся на ваші святі перемоги і втрати.
Тільки ж ви не сурміть
ув останній похід,
Тільки ж вічно живіть.
Ми вам рясту у ноги
постелим від хати до хати.
Надаруєм онуків, немов ластів’яток,
до свята.
Тільки ж ви, доки світ,
не відходьте в граніт,
Тільки ж вічно живіть!
ІІ
Чи не досить, поете?
Війна рокова
Сорок літ як в траншеях дріма.
І в солдатських листах вигасають слова,
Та й самих адресатів нема.
І не варто полохати маминих снів –
Хай їм ліпше онуки гудуть.
І не треба гіпербол: полеглих синів
Вже й пороги отецькі не ждуть.
Гей, на ратних полях – полини, полини.
Забуття осіда, як зима…
Так чому ж я і досі біжу із війни?
Запитав би, так… батька нема.
І летять жайворонням у ті полини
Онучата, мов доля сама.
Так чому ж я і досі біжу із війни?
Запитав би, а й неньки нема.
Час од спалених весен втіка в голубе.
Тільки ж пам’ять рокоче в диму:
– Ти про себе забув.
Так запитуй себе,
Щоб тебе не спитали:
чому?!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Синівське, Олійник Борис», після закриття браузера.
