Читати книгу - "Розмова з учителем, Олійник Борис"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Олійник Борис
- 128
- 0
- 14.04.24
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
ген із того наївного часу,
Де ще княжила совість і честь викликали на звіт, –
У якімсь напівсні
відхиливсь я од звичної траси
І не згледівсь, як зопалу вибрався у потойсвіт.
Мов сновида,
бреду у слизькій до огидності твані,
Де жують, і жеруть,
і злягаються на видноті,
І над Вічним вогнем потирають долоні захлані,
І справляють нужду
на солдатські могили святі.
І снують, і кишать,
і розпродують все, до зернини.
В цьому хижому шабаші
я – одинокий, мов перст.
А довкруг – ні душі,
позаяк замість душ – порожнини,
Лиш такий же самотній до ніг моїх тулиться пес.
Що за скрегіт вночі?
Углядаюся в темінь погрозну:
Двоє чад із надгробка здирають дідівську зорю
І здають дефіцитну –
за мірою циніків – бронзу,
І на виручку колються,
сходячи в землю сиру…
І коли вже здушило щось темне відразно і вогко –
Спам’ятався:
стою біля хати в далекім… колись.
Із вікна мені світить дитинства довірливий вогник,
А над книгами звично
мій перший учитель схиливсь.
Він пита мене:
– Сину, а що це ти зблід, як з навроків?
– Та приснилось, – затнувся, –
таке… хоч на дерево лізь.
– То, козаче, не сон.
Прогуляв ти в дитинстві уроки –
Саме ті, на яких ми проходили…
капіталізм.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Розмова з учителем, Олійник Борис», після закриття браузера.
