Читати книгу - "Мерзотниця, Хелен Куб"

  Вперше я зустрів Моніку Топаз на шостому засіданні старійшин мафії. Останні місяці всі справи у нас йшли дуже навіть погано. Справа в тому, що якийсь хворий психопат навмисне знищував  власність мафії Коса Ностри. Я бував раніше на подібних зібраннях, але такого масштабу не бачив. Мій батько Ренцо Алкарі недавно передав владу в мої руки, але зараз його запросили, щоб послухати і допомогти мудрою порадою. За столом окрім нас з батьком сиділо семеро чоловіків про яких я розповім відразу, аби потім не було плутанини. 

  Джонатан Піреллі - чоловік років сорока п‘яти з густою бородою і без трьох пальців на лівій руці. Він сидів ліворуч від мене і вже вкотре звертався до старійшин, аби врешті вирішили проблеми з викраденим товару. Наші поставки коки перехоплювали вже сім раз і через це учасники Коса Ностри втрачали неабиякі гроші, а в тому числі і я. Джонатан був одним із найдосвідчених мафіозі серед усіх.

  Рейтан Пачіні - молодий спадкоємець нині покійного Педра Пачіні. Блондинчик з голубими оченятами - мрія кожної. Він поки не пронюхав тему усіх мафіозі і залишав обличчя ідеально виголеним. Люди Рейтана займалися продажем і виготовленням нелегального алкоголю по всій території, куди тільки встигла дістатися мафія. Він, як і я був одним із наймолодших членів ради старійшин. Проте, і його бізнес не обійшло стороною. З кожною доставкою його людям на хвіст сідали копи і, як результат, знову втрачені гроші для мафії. Кожен був впевнений в тому, що це все було підлаштовано.

  Данте Лауренті - бос усіх головорізів і снайперів. Він повністю відповідав своєму статусу: Данте був найбільшим серед усіх присутніх і це без перебільшення. Чорна акуратно підстрижена борода закривала масивне підборіддя, широка шия і могутній стан. Був би я жінкою, то давно вже віддався йому. Жоден постріл не виконувався без його відома. Чотирьох із семи найкращих снайперів сіли за ґрати за останній рік, що означало значне зменшення прибутків. З усіх присутніх, я був у найкращих відносинах саме з Данте, тому завжди мав найкращих людей навколо себе.

 Омера Леоне - власник сітки підпольних казино. Через зменшення припливу коки і алкоголю втрачалися і постійні гравці. Але азарт - діло страшне, тому цей Омера втрачав найменше з усіх. Лисий чоловік років тридцяти з великим шрамом через усе обличчя. Через поранення йому видалили око, проте зараз його заміняв протез з сірим кружечком замість рогівки ока. Батько розказував, що його підпалив його тесть, коли застав Омера на своїй дочці.

  Наддо Капра - очі і вуха мафії. Під ним ходив кожен: від дрібних наркоторговців до повії вищого класу. Чорнявий чоловік років тридцяти п‘яти і страшний поціновувач імпортної випивки. В той час, коли мафію нагло обграбовували, його люди нічого не могли побачити. Найбільше падало підозр саме на Наддо, адже до цього він ніколи не підводив Коса Ностру, тому він сидів наче на голках і жадібно ковтав кожне слово на зібранні. Як же він боявся почути команду для Данте, який завжди займався зрадниками.

  Прісцила Донаті - єдина жінка, яка була присутня на зібраннях мафії. Вишукана брюнетка - адвокат Коса Ностри. Проте і вона дерла волосся на голові, бо нічого не могла зробити ні з поліцією, ні з владою міст. Вона нервово стукала нігтями у стіл і крутила склянку з віскі в руці. За кожним проваленим  перевезенням стояла втрата великих грошей, які вона платила для правоохоронних органів. Менше грошей - менше зв‘язків вона мала. 

  І врешті Салво Гросо - мій хрещений батько і найкращий друг мого батька. Вони разом були від початку і зараз намагалися триматися збоку такої улюбленої Коса Ностри. З усіх присутніх він був найспокійнішим і дивився перед собою. Він завжди вів себе найвпевненіше з усіх і, здається, знав виходи на всі життєві ситуації. 

— Що скаже нам молодь? Як будемо діяти? - запитав Джонатан Піреллі і перевів погляд з мене на Данте і Рейтана.

— Не виміщуй свою злість на молодих членах ради, - впевнено сказав Салво і потер підборіддя. До кімнати увійшов один із охоронців і поклонився.

— Квантіно Гатті просить дозволу виступити на раді, - сказав він і опустив голову. Всі голови повернулися до мене, як до головного серед присутніх.

— Сутенер? Ще скажіть, що і шльондри почали зникати, - сказав Данте і опустошив склянку з віскі.

— Дай добро, - сказав я і підсунувся ближче до стола.  Усі в кімнаті напружилися і повторили за мною, що не могло не викликати усмішки батька. Я був схожий на нього зовнішністю і повністю перейняв його характер і найкращі риси, які могли б мені допомогти правити мафією. До кімнати увійшов гладкий Квантіно і забігав своїми щурячими очима поміж нами. Він мені ніколи не подобався і, здається, іншим членам ради теж, якщо поглянути на вирази їх обличчь.

— Ренцо Алкарі дай мені слово, - поклонившись сказав сутенер.

— Я не віддаю накази з недавніх пір, - сказав батько і відкинувся у стільці. Чорні очі глянули на мене і оглянули з ніг до голови. Кожен, хто мав якийсь зв’язок із нами знав, що Доном Коса Ностри став я - Амадео Алкарі. 

— Амадео, тоді дозволь ти, - звернувся він і оглянув присутніх.

— Говори, - сказав я і взяв до рук склянку з віскі.

— Біда прийшла і у мій дім. Моїх дівчаток калічать і вони не в змозі працювати місяцями, - сказав Квантіно Гатті і всі присутні важко видихнули.

— І чим я маю тобі допомогти? - запитав я не розуміючи, як маю зараз діяти.

— Я прийшов за вирішенням проблеми до вас, - сказав він і перекрутив перстня на товстих пальцях.