Читати книгу - "Його лялька, Марісса Вольф"
- Жанр: 💛 Романтична еротика
- Автор: Марісса Вольф
- 313
- 0
- 07.05.24
📘 "Його лялька" - це захоплива історія про втрачену надію та шукання справжнього щастя в світі, де кожен крок може виявитися вирішальним.
🌟 Головний герой цієї книги - молодий художник, що прагне знайти сенс життя у мистецтві та коханні. Він опиняється перед складним вибором між власним щастям і вірною місією допомогти іншим. Чи зможе він знайти рішення, яке принесе йому мир і спокій душі?
🖋️ Марісса Вольф - це талановита письменниця, чия творчість здатна переплести нитки реалізму та фантазії в єдине полотно. Її слова проникають у серця читачів, розкриваючи найтонші переживання та емоції.
📚 На сайті readukrainianbooks.com ви зможете насолодитися читанням книг безкоштовно і без реєстрації. Тут зібрані найкращі твори світової літератури, які дарують читачам нові емоції та переживання. Читати українською мовою - це не просто можливість поглибити свої знання, а й важливий крок у розвитку мови та культури. Кожна сторінка прочитаного тексту - це підтримка українського слова і відзначення його у світі літератури.
🌍 Читайте українською, даруйте собі нові світи та можливості, а також відчувайте силу та красу рідної мови. Оберіть культурне споживання та підтримайте українських авторів, які дарують нам незабутні історії та незмінні емоції. 📖✨
Читати ще книги автора Марісса Вольф на нашому сайті:
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Гучний вереск неподалік відволікає. Заважає працювати.
Я вкотре намагаюся вникнути в цифри, що стрункими рядами накреслені на моєму моніторі. Ось тільки зосередитись у кожну наступну секунду стає все складніше.
- Я сказала тобі, що я цього не робитиму! - пищить жіночий голос так гидко, що закладає вуха. - Я тобі що, служниця якась?!
- Ідіотка ти, - бурчу тихо і йду до прочиненого вікна.
Ось закрию його, і більше ніщо мене відволікати від звіту з продажу не буде.
Із задоволенням причиняю стулку і потираю вже почервонілі очі. Все ж таки треба було хоча б п'ять годин поспати. Три – у моєму віці, здається, це вже мало.
Хоча... який там "мій вік"?.. Так, тридцятка минулого тижня стукнула. Подумаєш... старпер...
Хмикаю і знову сідаю в крісло. Втикаюсь носом у монітор, намагаючись усвідомити, де я зупинився.
- Я не буду цього робити! Я тобі сказала! - знову порушує мої думки той самий верескливий голос. - Ну, і що ти мені зробиш? - через коротку паузу крики поновлюються. - Ні! Ти не посмієш позбавити мене грошей!
Я зітхаю і відсторонююсь від монітора.
От вже набридлива істеричка попалася. Кричить так, що навіть через склопакет її верески проникають.
Хоча... постривай...
Піднімаюсь із крісла та веду головою у напрямку ультразвуку.
Хм...
Рухаюсь до виходу з мого кабінету.
- Поглянь на нього! - б'ється в істериці все той же верескливий голос. - Він же лисий виродок!
Миттю розкриваю дерев'яну перешкоду і завмираю, дивлячись на гарну дівчину в короткій мініспідниці. Очей відірвати від її нескінченних ніг я не в змозі.
Її б роту інше застосування придумати. Усі були б задоволені.
- Доброго дня, - проте промовляю вголос, - красунє, - роблю багатозначну паузу. - Ви цьому виродку тут працювати заважаєте. Не могли б ви звідси звалити кудись. В інше місце.
- Не може, - відрізає добре знайомий мені голос. - Володимире, познайомся, це твоя нова секретарка. Дочка, – робить він паузу, – а це твій новий керівник. Приступаєш прямо зараз, – припечатує владним тоном власник компанії, де я працюю генеральним директором. - Що ж, думаю, ви спрацюєтеся, - він задоволено потирає руки.
Я ковтаю.
Чого? Яка нафіг нова секретарка?
Якого дідька тут взагалі відбувається???
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Його лялька, Марісса Вольф», після закриття браузера.
