Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Райкині гороскопи, Мінович Олександр 📚 - Українською

Читати книгу - "Райкині гороскопи, Мінович Олександр"

42
0
18.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Райкині гороскопи" автора Мінович Олександр. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Райкині гороскопи, Мінович Олександр» була написана автором - Мінович Олександр, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Райкині гороскопи, Мінович Олександр" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2
Перейти на сторінку:

Рая Мелаща працює на малому підприємстві. Всього троє працівників. Всі при високих посадах. Генеральний директор, його заступник і головний бухгалтер. Рая якраз і є головним бухгалтером. Воно б то, коли головний, то треба ніби, аби були й неголовні. Бо ж над ким тоді головний. Але так краще – форсу більше. Престижніше. Візитку людям не соромно показати. Хоча роботи – кіт наплакав. На спрощеній системі – раз в місяць здав звіт у податкову, з'їздив кілька разів у банк і майже нічим не заморочуйся. Правда, Генеральний "припахує". Бачить, що Раї нічим зайнятися. То ж головний, неголовний, а якщо треба, то й вантажити щось приходиться, або й підлогу помити. Куди дінешся…

Бізнес у підприємства невеликий. Щось куплять оптом, а потім продають в роздріб зі своєю націнкою. Жирувати не виходить, проте якась копійка на рахунок падає. Більш-менш жити можна. Навіть службову машину тримають в оренді. Одну на всіх, однак і це добре. Коли треба кудись поїхати – ноги можна поберегти.

Рая Мелаща – незаміжня дівчина. Не красуня, але щось має в собі привабливе. Часто ловить на собі хтиві чоловічі погляди. Та далі цього чомусь справа не йде. Якось стороною проходять повз неї ті, з якими хотіла б ділити ночі й вихідні. Це – коли не на роботі. Проте надії не втрачає. Вірить, що знайде собі пару. Та й циганка колись нагадала: буде у неї "чорнявий, стройний" і дітей двоє. Залишилось тільки чекати.

Аби щасливого моменту не прогавити, Рая щодня читає гороскопи. Цілий день в голові тримає прочитане. З пам'яті на мить не випускає. Потрібно ж знати, коли пильність не послабити. Коли треба бути у формі й бойовій готовності.

Привчившись звірятись з гороскопами, дівчина кроку не може ступити, щоб не зважити на прочитані заборони-перестороги, або ж на обнадійливо-спонукаючі обіцянки тих гороскопів. Якщо сказано: чогось сьогодні не можна – ніколи не зважиться переступити. А якщо радять чимось зайнятися – все кине, а буде йти за вказівкою. Мовби планове радянське господарство веде. Як написано, так і виконує. Твердо і неухильно.

Колега по роботі, Андрій Смолик – "дуже умний очкарик", який в заступниках числиться, пробував відбивати головного бухгалтера од шкідливих, на його думку, звичок. Казав, що не потрібно вже аж так довірятися цим гаданням-передбаченням. Бо, бачите, не можуть вони всім на світі ледь не щодня долю визначати.

– Згодіться, Раю… Хіба ж може таке бути, шоб мільйони людей, допустимо "овенів" чи "риб", мали, приміром, в певну середу фінансовий успіх. А хто ж тоді буде в "прольоті"?

– Не знаю… Знаків ше багато. Комусь не повезе.

– Добре-добре… Хай буде по-вашому!.. Але ж ви чогось до цієї пори не розбагатіли. А скільки-то раз вам було обіцяно, скільки раз пропонувалось-передбачалось. Як же так?

– Може шось не так робила.

– Стоп-стоп! При чому тут "не так"?.. Гороскоп же не зважає на вашу поведінку. Він каже безумовно: якшо ви "риба" – сьогодні ваш день, підуть гроші. А вони у вас чомусь не йдуть. Я ж бачу… Це ж не треба у гаманець до вас лізти. Визнайте: не йдуть. І ніколи не йшли. Де ж той ваш фінансовий успіх?.. Який мало не раз на тиждень вам пророчать... Де він?

Дивіться такожОлександр Мінович — В окупаціїОлександр Мінович — Коля-боягузОлександр Мінович — Троє товаришівЩе 52 твори →Біографія Олександра Міновича

– Знаєте, тут ваші розумні рассуждєнія – ні до чого. Потрібно вірити і все прийде. У мене вже не один раз збувалося.

– Хай так… Але візьмемо конкретне вчора. Вам пророчили гроші. Знайшлися?

– А то!.. Вчора ж зарплата була.

– Та вона ж завжди у нас цим числом. При чому гороскоп? Її ж отримали всі: хто, як ви – "риба", й хто не "риба".

– А може, якби не було мені таке призначено, то не отримала б. Мало чого… Захворіла б… Чи грошей в банку не дали б.

– Ха! Он воно, значить, як… Ну, тоді мої аргументи безсилі. Ви, напевно, бачите те, у шо мені ніколи не в'їхати.

На тому й розійшлися.

Може й зупинили б на цьому свої сперечання, однак головний бухгалтер дала новий привід для колег по роботі. Відмовилася сплатити кошти партнерам. Сказала – день несприятливий для такого. Скільки не вмовляли – не погодилась, не здалася. Так себе переконала, так поставила – і не підходь. Взавтра, – каже. Й хоч на коліна падай перед нею. Не згоджується – і все тут.

Мабуть із-за цього, через якусь днину розумник Андрій знову почав приставати зі своїми доводами.

– Я тут, Раю, довго думав і, здається, знайшов, як посіяти у вас сумніви. Розумієте, хочеться, аби ви правильніше дивилися на світ.

– А по-вашому неправильно дивлюся?

– Ну, не так, шоб… Але послухайте… Хочу вам такий приклад… Візьмемо двійнят. Це ж відомо: вони завжди різні за характерами – антиподи. Якшо один жвавий, темпераментний, часом різкий, то інший, зазвичай, млявий, спокійний, врівноважений, інколи вайлуватий. То є – факт. Таке можна частенько бачити. І як же в цьому разі приткнути до них ваші гороскопи?.. Як?.. Двійнята родились в один день, в один місяць і рік. Під одним знаком. Виходить, мають бути однаковими за характерами. Бо ж саме так віщують гороскопи. А вони різні… Чому?.. Питається в задачі: чому?… Як таке пояснити?

– Може якесь виключення з правил є для таких випадків… Я не знаю…

– Стійте-стійте… Якшо виключення, то потрібно прямо сказати: гороскопи не діють для всіх людей. Може й ше для когось, треба подумати. Бо то ж я на ходу придумав для вас "заморочку". Питання дуже глибоко не вивчав. Однак потрібно було б в такім разі вказати: на кого гороскопи не розповсюджуються. А такої вказівки не має… Значить – вже обман. Хоча б для тих двійників. Скільки-то їх довіряє вашим пророцтвам… Даремно довіряє, не задумуючись.

– Відстаньте! Все рівно не зіб'єте мене з толку. Сказала ж: не раз у мене збувалося. Більше нічого слухати не хочу.

Одного разу, вихідними, Рая з подружкою поїхали за місто відпочити. На берегу озера стояли чепурненькі сучасні будиночки. Трави, квіти, недалекий ліс, верби над водою так втішали душу, що хотілося в цьому затишку зостатися надовго. Лірично-романтичний настрій спонукав до співу, до потаємних бажань та ще до чогось невизначеного. Напевне, найбільш до довгоочікуваної зустрічі з гарним незнайомцем. З яким можна разом споживати навколишню красу й ділитися романтичним навіюванням.

І зустріч відбулася… Неначе на замовлення... Коли пішла збирати квіти, побачила у траві вужика. Знала, що не йде од нього небезпека, пам'ятала про жовті цяточки над очима, як у дитинстві вчили, аби не переплутати з гадюкою, однак переляком раптово вдарило-проникло. Закричала, що є сили й так дременула в бік озера, мовби привид побачила.

Незчулася, як потрапила до когось в обійми. В міцні надійні руки. Які обхватили всю мов давню знайому, сильно стиснули й миттю зупинили переляк. Спохватилася й запручалась. Зніяковіла-зашарілася.

– Пустіть! Пустіть!

Руки розімкнулися. Чоловік рибалив коло грядки зеленого очерету. Мабуть сам не чекав на таку пригоду. Здається, теж трохи знітився.

– Вуж там! Побачила – ледь серце з грудей не вискочило. Вибачте! Налетіла на вас зі страху.

– Ви так закричали, шо я теж злякався. Думав: тоне хтось. Навіть не встиг розгледітися, як ви на мене налетіли.

– Ше раз вибачте! Якось само так вийшло.

– Нічо-нічо... Не треба вибачень... Ніякої шкоди не зазнав... Більше того – таку гарну дівчину вдалося спіймати, в руках потримати. Мені на рибалці ше так ніколи не везло. Різну рибу ловив, але так-у-у!

Від цього жарту обоє почали реготіти. Довго не могли втихомиритися. Між нападами заливного сміху згадували, як все відбулося.

– А я лечу прямо в озеро, нічого не бачу й не чую. Аби подальше від того місця, де злякалась. І тут немов стіна. Ні-ні – не стіна, а шось велике й тепле мене ловить і неначе од землі відриває. Досі не можу в себе прийти.

– Я ж: сиджу на березі куняючи, одним оком на вудку поглядаю, коли, як верескне, як набіжить, як наскочить, думав у воду звалюся. На повну очі відкрив – а тут – ви. Немов з хмари. Й така!..

– Яка така?

– Ну, така, яку приємно було в руках потримати-зловити. Дуже приємно! І ше б раз не відмовився.

– Ні, хватить… Не збираюся далі нікуди бігти.

– От і добре! Посидьте біля мене. Розкажіть шось. Хочеться побути у вашій компанії. Якшо не спішите, якшо вас ніхто не чекає.

– Із задоволенням посиджу. Особливо, коли светра свого дасте підстелити, аби сидіти було зручніше. Ви собі вудьте, а я буду дивитися.

– Забули сказати про те, чи…

– Чи ніхто не жде?.. Ніхто-ніхто... Не переймайтеся. І спішити не збираюся. Десь там подружка є, але їй і без мене добре. Сусіди на шашлик запросили. Думаю, їй з ними хороше.

Просиділи на берегу аж до самого вечора. З бази відпочинку долинали крики, співи, голосна музика. Потім спокусливо-приємно повіяло димком, запахом смаженого м'яса. Згодом вчулося, що там почалися танці. Запальні мелодії відбивалися од розлогих верб і шугали далеко над водою. На озері інколи показувалися човни з дітьми, з парами в обіймах.

Якось це не обходило, не зачіпало. Зовсім не хотілося до гурту. Навіть до їжі не тягло, хоч запахи настійливо лоскотали в носі.

Розмова була ні про що. І про все… Розпитували, цікавилися, знайомили зі своїм, старалися стільки всього сказати, немов боялися щось важливе пропустити. Таке буває тільки тоді, коли співрозмовники відчувають схожість душ. Коли хочеться словами вжитися-вплестися в долю іншого. Зайняти місце в його чи її біографії, аби вже ніколи не можна було звідти випасти.

Таке непомітно зближало. З кожним словом.

Спати не хотілося. Ходили під високою зоряною безоднею, чарувались літньою ніччю, слухали цвіркунів, чули, як зрідка б'ється-сплескує велика риба в озері. І розповідали, розповідали, розповідали…

Їй захотілося походити босоніж – втомилися ноги. Роса виявилась холодною і шкіра скоро відгукнулася дрижаками. Він запропонував скупнутися, аби вернути ногам тепло.

– Та, ну! Ще холодніше буде. Не хочеться у воду лізти.

– Повірте: вода тепла. Значно тепліша ніж роса. Довіртеся.

Легко довірилась. На контрасті – після холодної роси вода дійсно була теплою. Вийшло – маленьке блаженство.

Вирішили кілька разів повторити. Вискакували на берег, бігли студеною травою, а потім знову у воду – наче у ванну.

Літні ночі короткі. Посіріло… На якусь мить притихло, а там і жбурнуло першим щебетом, першим сонцем.

Йому потрібно було терміново їхати у справах.

1 2
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Райкині гороскопи, Мінович Олександр», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Райкині гороскопи, Мінович Олександр"