Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Американські боги 📚 - Українською

Читати книгу - "Американські боги"

524
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Американські боги" автора Ніл Гейман. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Американські боги» була написана автором - Ніл Гейман, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Фентезі".
Поділитися книгою "Американські боги" в соціальних мережах: 

Вийшовши друком шістнадцять років тому, «Американські боги» відразу стали класикою. Доторкніться до таємниць і чарів цієї книги, розгорнувши ювілейне видання. «Американські боги» із доповненнями та розширеннями, доданими автором, — це один із шедеврів єдиного і неповторного Ніла Ґеймана та справжня перлина сучасної прози.
Для читачів віком від вісімнадцяти років.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 170
Перейти на сторінку:

Ніл Ґейман

Американські боги

Друзям, які відійшли:

Кеті Екер,

Роджеру Желязни

і всім яскравим точкам між ними

Передмова до десятирічного ювілейного видання

Я не знаю, як воно — читати цю книгу. Знаю тільки, як було жити нею і писати її.

Я переїхав до Америки у 1992 році. Щось проростало на задвірках моєї свідомості. То були розрізнені ідеї. Я знав, що вони важливі, але не помічав зв’язку між ними: двійко чоловіків зустрічається в літаку, машина на кризі, сенс фокусів із монетами, і, понад усе, Америка — це дивне, велетенське місце, де, як раптом виявилося, я мешкаю, і якого, як виявилося, я геть не розумію. Але мені хотілося його зрозуміти. Понад те, мені хотілося його описати.

А тоді, під час пересадки в Ісландії, я роздивлявся діораму для туристів, яка розповідала про мандри Лейфа Еріксона, і всі мої ідеї сплелися докупи. Я написав своїм літературному агентові і видавцеві листа, в якому пояснив, що це буде за книга. У заголовку я написав «Американські боги» — переконаний, що зможу потім придумати кращу назву.

Через кілька тижнів мій видавець надіслав макет книжкової обкладинки. На ній була дорога, удар блискавки і напис згори: «Американські боги». Скидалося на те, що мені прислали обкладинку книжки, яку я тільки планував написати.

Те, що обкладинка з’явилася у мене перед власне книжкою, одночасно відштовхувало і захоплювало. Я пришпилив її на стіну і злякано поглядав на неї, а всі мої ідеї про те, щоб вигадати іншу назву, порозбігалися. Це була моя обкладинка. Це була моя книжка.

Тепер мені лишалося тільки написати її.

Я написав перший розділ у потязі з Чикаго до Сан-Дієґо. І я продовжував подорожувати, і продовжував писати. Я їхав з Міннеаполіса до Флориди кружними дорогами, тримаючись маршрутів, якими, як мені здавалося, міг би мандрувати Тінь. Я писав, а коли застрягав, то виїздив у подорож. Я їв завиванці на Верхньому Півострові і кукурудзяні пиріжки у Кайро. Я дуже старався не писати про місця, де не бував.

Я писав у різних місцях: у будинках Флориди, у лісовій хижці над озером у Вісконсині, у готельній кімнаті в Лас-Веґасі.

Я йшов слідами Тіні, а коли не знав, що ж із ним трапиться далі, писав історії пришестя до Америки. Закінчивши історію, я вже знав, чим там тепер займається Тінь, і повертався до нього. Хотілося писати по дві тисячі слів щодня, але мені щастило, якщо вдавалося написати тисячу.

Я пригадую, як закінчив першу чернетку і сказав Джину Вулфу, наймудрішому з моїх знайомих письменників, який написав більше пречудових романів, ніж будь-хто, кого я знаю, що, здається, навчився писати романи. Джин подивився на мене і добродушно всміхнувся: «Навчитися писати романи неможливо. Можна навчитися писати тільки той роман, який зараз у роботі».

Він мав рацію. Я навчився писати той роман, який писав тоді, і нічого більше. Та однак то був гарний, цікавий роман для науки. Я завжди усвідомлював, як далеко він утік від прекрасної, золотої, осяйної, досконалої книги, що була у мене в голові, але ця книга все одно робила мене щасливим.

Поки я писав цю книгу, я відростив бороду і не стригся. Багато хто думав, що я дивакуватий (крім шведів, яким це подобалось і які казали мені, що їхній король робив щось схоже, тільки не з романом). Я зголив бороду, коли дописав першу версію, а згодом позбувся і свого неможливо довгого волосся.

Другу версію я вичищав і підправляв. Там, де текст треба було наростити, він відростав, а те, що слід було підрізати, я підрізав.

Я хотів, щоб ця книжка стала багато чим. Мені хотілося, щоб вона була великою, химерною і звивистою — і вона вийшла такою. Я хотів написати книжку, в якій були б ті частини Америки, які мене тішили і затягували, і яких, як виявилося, майже ніколи не показували в кіно і телесеріалах.

Зрештою я закінчив її, надіслав видавцю, і знайшов певну втіху в старій приповідці, що найкраще визначення слова «роман» — це довгий прозовий текст, з яким щось не так. Я ж бо був щиро переконаний, що такою ця книга і є.

Моя редакторка вирішила, що книга вийшла трохи завеликою і надто звивистою (те, що текст був химерним, її не стурбувало), вона попросила скоротити її, так я і зробив. Підозрюю, що її чуття було правильним: адже вдалося продати багато примірників, і книга отримала кілька нагород, зокрема, Небулу і Гюґо (які переважно видають фантастам), премію Брема Стокера (за жахи), і Локус (за фентезі). Ці нагороди засвідчили, що хоч «Американські боги» і виявились досить популярним химерним романом, ніхто не знав точно, до якої категорії йому слід належати.

Але я дізнаюсь про це все в майбутньому, спершу книгу треба було видати. Процес публікації захопив мене, і я документував його у блозі, який я задля цього і завів (але який я і досі веду)[1]. Коли книгу надрукували, я вирушив у презентаційний тур по США, Сполученому Королівству, Канаді, а тоді помандрував додому. Моя перша автограф-сесія відбулася у червні 2001 року в книжковому магазині Borders Books у Всесвітньому торговому центрі. А через кілька днів після того, як я повернувся додому, 11 вересня 2001, вже не стало ані книжкового магазину ані Всесвітнього торгового центру.

Те, як цю книгу сприйняли, мене здивувало.

Я звик писати історії, які людям подобались, або ж такі, які ніхто не читав. Раніше я не писав нічого суперечливого. Але цю книжку люди або любили, або ненавиділи. Ті, хто зненавидів цю книжку навіть якщо їм подобались інші мої книги, ненавиділи її дуже щиро і по-справжньому. Дехто скаржився, що вона була недостатньо американською. Інші скаржилися, що вона була занадто американською. Що Тіні не вистачає співчутливості. Що я не зрозумів, що спорт — ось справжня американська релігія. І так далі. Все це, без сумніву, критика, яка має право на життя. Але зрештою, ця книга знайшла людей, для яких призначалася. Думаю, буде чесно сказати, що більшість читачів її полюбили і досі люблять.

Одного дня я повернуся до цієї історії. Зрештою, тепер Тінь на десять років старший. Як і Америка. І боги чекають.

1 2 ... 170
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Американські боги», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Американські боги"