Читати книгу - "Дофамінове покоління. Де межа між болем і задоволенням, Анна Лембке"

Вступ. Пророки сьогодення

Задоволення... Задоволення... Усі гроші світу витрачають на задоволення.

Ця книжка про задоволення. А також про біль. Однак найважливішим є те, що вона про взаємозв’язок між задоволенням і болем, а ще про те, яким чином цей взаємозв’язок став необхідною складовою гарно прожитого життя. Чому? Тому що ми змінили світ, перетворивши його із середовища нестатків у середовище безмежного багатства. Наркотики, їжа, новини, азартні ігри, шопінг, геймінг, надсилання текстових повідомлень, обмін повідомленнями інтимного змісту, ведення блогів, спілкування у соціальних мережах (як-от фейсбук, інстаграм, ютюб, твіттер), тролінг... Збільшення доступності, кількості, різноманітності та дієвості стимулів, що забезпечують позитивне підкріплення, у наш час просто вражає. Смартфон – це свого роду сучасний шприц, який цілодобово вводить цифровий дофамін мережевому поколінню. Зараз ніхто з нас не захищений від проблем залежності. Якщо ви ще не знайшли власний наркотик, то невдовзі він неодмінно з’явиться на одному з вебсайтів у вашому полі зору.

Науковці використовують дофамін як своєрідний універсальний показник для вимірювання адиктивного потенціалу будь-якого досвіду. Що більше дофаміну містить шлях винагороди в мозку, то сильніше відповідний досвід спричиняє залежність. Крім відкриття дофаміну, однією з найважливіших знахідок минулого століття у галузі нейронауки було те, що за обробку болю відповідає та сама ділянка мозку, яка забезпечує й обробку задоволення. Ба більше, задоволення й біль діють немов протилежні шальки терезів. Ми всі переживали моменти нестримного бажання чергового шматочка шоколаду, хорошої книжки, фільму чи відеогри і хотіли, щоб це тривало вічно. Подібний момент бажання відображає зміщення рівноваги у мозку від задоволенняя до болю. Мета цієї книжки полягає у тому, щоб пояснити нейробіологію винагороди й завдяки цьому допомогти вам знайти кращу та здоровішу рівновагу між задоволенням і болем.

Проте однієї нейронауки недостатньо. Також нам потрібен життєвий досвід інших людей. Хто ще зможе краще навчити, як подолати компульсивне надспоживання, аніж найуразливіші у цьому сенсі люди – ті, котрі страждають від залежності. Ця книжка ґрунтується на справжніх історіях з життя моїх пацієнтів, які потрапили в залежність та знайшли шлях до порятунку від неї. Вони дозволили мені розповісти власні історії, аби ви мали змогу скористатися набутою ними мудрістю, як це зробила я сама. Деякі з цих історій можуть вас шокувати, однак я вважаю, що це лише крайній прояв того, на що здатні всі ми. Філософ і теолог Кент Даннінґтон писав: «Люди з важкою залежністю – це сучасні пророки, яких ми, на превеликий жаль, зневажаємо, оскільки вони показують нам, ким ми є насправді».[1] Хай би про що йшлося – про цукор чи шопінг, вуаєризм або вейпінг, пости у соцмережах чи у Washington Post – повсякчас ми робимо те, чого не хотіли б робити, і поводимося так, що опісля про це шкодуємо. Ця книжка пропонує практичні рішення щодо того, як упоратися з компульсивним надспоживанням у світі, де споживання стало всеосяжною рушійною силою життя кожного.

Головні тези цієї книжки полягатимуть у тому, що невпинне прагнення до задоволення спричиняє біль, а також у тому, що здатність залишатися відкритим до болю і є секретом досягнення ще більш тривалого задоволення. Книжка починається з розповіді про відмову від продуктів та моделей поведінки, котрі стимулюють вироблення дофаміну (дофамінове голодування). Далі йтиметься про заохочення помірності шляхом самостримування (згодом я детально поясню цю концепцію), а наприкінці – про дослідження того, як можна уникнути невротичної самозаклопотаності, не тікаючи при цьому від реальності за допомогою наркотиків. І ця відповідь може вас здивувати. Адже вона пов’язана з усвідомленням, що чесність і сором (у хорошому значенні цього слова) можуть бути способом злитися зі світом замість того, щоб намагатися втекти від нього.