Читати книгу - "поклик!, Natasha"

До мене ввечері після роботи заглянув друг подивитися фільм і випити пива!!
Ми дивилися фільм і розмовляли, як раптом почули якийсь дивний звук. Не зрозумівши відразу, звідки він походить, ми не звернули уваги і продовжили дивитися фільм.
У якийсь момент я помітив, що моя собака Джек поводиться дивно, ніби хвилюється про щось!
Посередині фільму звук став голоснішим і перебивав перегляд, я не витримав, поставив на паузу і вийшов з другом на балкон. І тут ми не повірили своїм вухам: це був виття, причому такий, ніби зараз станеться щось дуже погане, можливо навіть апокаліпсис.
Раптом ми зрозуміли, що це виють собаки!
І так виють, що закладає вуха.
– Том, ти коли-небудь таке бачив, що це?
– Ні, Біл, не бачив. Ей, куди це твій пес намагається вийти?
Обернувшись, я побачив Джека, який шкребе вхідні двері!
– Ей, фу!!! Не можна, чуєш?!
Але нічого не сталося. Раптом Джек якимось чином відкрив двері і вибіг.
Я кинувся за ним, але мене за руку схопив Том.
– Біл! Не варто цього робити! – сказав Том з якимось хвилюванням.
– Чорт, а що мені робити??
Та й що взагалі відбувається!?
Чо за чортівня!
Ми знову пішли на балкон і жахнулися: величезна кількість собак біжить у невідомому напрямку, я помітив сусідів, які гналися за своїми собаками, що тікали з будинків з незрозумілих причин, і виття стояв просто нестерпний!!!
Том вирішив сьогодні залишитися у мене. Я зателефонував своїй дівчині Карлі і попросив її приїхати!!!
Коли вона приїхала, то розповіла, що її мопс теж втік!
Ми ввімкнули телевізор і побачили, що по новинах оголосили надзвичайний стан і комендантську годину. Виявляється, така ситуація не тільки в нашому місті, але й в інших країнах!
– Що будемо робити!?
– Чекати! – відповів Том.
Я не міг сидіти на місці без свого чотирилапого друга!
Просидівши до ранку і не зімкнувши очей, я вирішив йти на пошуки і розібратися в усій цій чортівні!
Зібравши рюкзак, я сказав хлопцям, щоб чекали мене вдома!
Я вийшов на вулицю, скрізь було порожньо, нікого не було.
Таке було відчуття, що місто вимерло!
Я обійшов пів міста і нічого, нікого, всі поховалися!
Раптом я спіткнувся об щось!
Я подивився вниз і побачив людину, точніше те, що від неї залишилося!
Страх скував мене, раптом я знову почув сильне виття!!
Оглянувшись, я побачив, як посеред парку стоїть собака і жахливо виє!
Потім до мене дійшло!
"Вона ж кличе зграю виттям!" Я без оглядки побіг і, озираючись, бачив, як багато собак женеться за мною!
Я біг, не пам'ятаю, скільки часу пройшло, як раптом почув постріл. Подивившись у бік пострілу, я побачив поліцейських у машині, які відчинили мені двері машини, давши зрозуміти, щоб я сів у неї!
Сівши в машину, я, перевівши подих, запитав:
– Чорт, ви це бачили!!?
Вона ж їх кличе, а той бідолаха??
– Сер, ми відвеземо вас додому, і, будь ласка, без потреби не виходьте на вулицю!
Ситуація дуже складна!
– А уряд? Вчені? Кінологи, що нічого не можуть зробити!?
– Сер, ми вже займаємося цим. Вам потрібно тільки дотримуватися правил безпеки і не виходити без потреби на вулицю!
Вони довезли мене до дому. Біля будинку мене вже чекали Том з Карлою!
– Боже, Біл, що сталося!? – запитала схвильовано Карла.
Розповівши все хлопцям, вони були шоковані!
– Ти кажеш, вона вила, а потім з'явилися інші собаки!? – здивувався Том.
– Саме так! Блін, та що відбувається!!!
Я закрився у себе в спальні і нікого не хотів бачити!
Моя собака, мій вірний друг втік невідомо куди і невідомо, що з ним буде далі!!!
Джек Воробей, як я його любив у жарт називати, був подарований мені ще в юності.
Оскільки у мене часто були зриви і панічні атаки, мені купили його, і він мене дуже сильно заспокоював!
Він допоміг мені вирватися з тісних залізних кайданів депресії, яка нахлинула на мене після смерті моєї мами!
Пролежавши до ночі, я знову почув виття!
Вийшовши на балкон з хлопцями, ми отетеріли: посеред вулиці стояли три собаки і вили, до них підійшли три групи собак, по 6 у кожній групі!
І раптом після виття вони почали гавкати, а потім ці собаки почали ломитися в будинки!
Офігівши від такого, я просто взяв свій пістолет для пейнтболу і вирішив стріляти, якщо їм все ж таки вдасться потрапити до нашого дому! Ми забарикадували двері і заклали щілини ганчірками!
– Що ж таке відбувається!!!
– Не знаю, треба діяти!!
– Головне без паніки, вони до нас не проберуться!
Так ми сиділи до трьох ранку і всю ніч чули дикі крики сусідів, хтось десь відстрілювався. Вийшовши на балкон, ми побачили жахливу картину: скрізь лежали люди і кілька вбитих собак!
– Якими б вони не були, але вбивати собак – це занадто!!
– Занадто? Карло, ти себе чуєш? Вони нападають на людей!!
Кричав Том.
– Капець, я в шоці, хлопці, треба щось придумати, щось робити!
– Та що ми можемо зробити!?
– А ти не бачиш, що ніхто нічого не робить??
– Тихо, спокійно, хлопці, тримайте себе в руках! – крикнув я.
Раптом у двері постукали, це був наш спільний знайомий Леон!
Він швидко зайшов до квартири і почав говорити:
– Значить так, слухайте!
Ми з моїми друзями, не чекаючи нічиєї допомоги, провели розслідування!!!
Пам’ятаєте, нещодавно відкрився новий зоомагазин для собак!?
Так от, багато хто купував своїм собакам там корм!!
І ти, Біл, теж!! – раптом сказав Том.
Так от, продовжив Леон, там є якась речовина, яка так впливає на собак!
Але оскільки протиотрута зберігається в спеціально охоронюваному місці, туди не так легко дістатися!!!
І це місце охороняється великою кількістю собак!!
Недовго думаючи, ми почали обмірковувати, як пробратися туди і взяти цю протиотруту!