Читати книгу - "Як та ворожка ворожила, Ніка Цвітан"
- Жанр: 💛 Фентезі
- Автор: Ніка Цвітан
- 147
- 0
- 15.08.24
"Як та ворожка ворожила" – це захоплива історія, що занурює читача в світ магії, передчуття та загадок. У центрі уваги – таємничий дар передбачення, який несе з собою як благословення, так і прокляття. Ця книга розкриває глибину людських страхів, надій та прагнень, коли доля несподівано переплітається з магічними силами. Ворожіння – це не просто гра з майбутнім, а тонка межа між світом реальним і світом незвіданим.
Головна героїня – ворожка, яка живе в тіні своїх пророцтв. Вона не лише бачить майбутнє, а й намагається впливати на нього, допомагаючи людям уникнути небезпек або відкрити нові можливості. Її життя – це постійний баланс між обов’язком перед людьми та власними страхами, що інколи загрожують зруйнувати все навколо. Читачі відкривають для себе не лише її здібності, але й внутрішню боротьбу, яка відображає складність вибору між добром і злом, між особистим щастям та відповідальністю перед іншими.
Ніка Цвітан – авторка, яка має надзвичайний талант передавати емоції через свої твори. Вона народилася та виросла в Україні, де магія природи і стародавні легенди стали частиною її натхнення. З юних років вона захоплювалася міфами та народними переказами, що допомогло їй створити унікальні історії, які поєднують реальність і фантазію. Її творчість наповнена символізмом, і кожна книга – це глибокий аналіз людської душі та її потаємних куточків.
На сайті readukrainianbooks.com ви можете читати книгу "Як та ворожка ворожила" та багато інших видатних творів безкоштовно і без реєстрації українською мовою. Цей ресурс зібрав колекцію найкращих книг, які стали світовими бестселерами, а також приховані перлини української літератури. Читання українською мовою – це не лише задоволення, але й важливий крок у збереженні та розвитку нашої мови. 📖
Підтримка рідної мови через читання – це важлива складова нашої національної свідомості. Кожна прочитана книга українською робить вас частиною великого процесу збереження культурної спадщини. Кожна історія, прочитана рідною мовою, допомагає формувати ідентичність та забезпечує зв’язок між минулим і майбутнім.
Не проґавте можливість поринути в загадковий світ ворожіння та передбачень разом з книгою "Як та ворожка ворожила" на readukrainianbooks.com. Відкрийте для себе нові горизонти разом із цією захопливою історією! 🌟
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Корнієнчиха сиділа в альтанці й перебирала принесені зранку трави. Руки звично робили свою роботу, а думки соталися одна поза одну. В душі ще звечора поселилась тривога й відчуття безпомічності. Такі відчуття вона вже одного разу пережила…
Тридцять п’ять років тому…
… Вагітна на дев’ятому місяці Поліна складала випрані й висушені речі та раз-по-раз поглядала у вікно, у відчинену кватирку якого вітерець загонив вечірню прохолоду.
Гарний літній день поступився місцем ночі, а її Корнія ще й досі не було вдома. Це вперше, відколи вони одружилися, він так затримувався, хоч зазвичай поспішав до вагітної дружини.
Корній був на вісім років старшим від Поліни, кохав свою дружину, турбувався, а відколи завагітніла ледь пилинки не здував.
Полінина бабуся Христина все хитала головою й переживала, що позаздрити можуть, а через заздрощі багато недобрих справ коїться. Поліна з Корнієм на те лиш дзвінко сміялися.
У Поліни з рідні була лише одна бабуся – відома на всю округу знахарка. Мама померла під час пологів.
Корній майже одразу після одруження з Поліною, поховав свою матір-вдову, іншої рідні у нього не було.
Чоловік керував тракторною бригадою в їхньому селищі й мав непогані заробітки.
Багато дівчат за ним заглядало, а він обрав онуку знахарки, яку в селі часто поза очі називали ворожкою.
Христина зналася на травах, вміла поворожити, передбачити майбутнє, вміла пристріт вимовити, порчу зняти й ще багато чого. Її дім під лісом приймав відвідувачів досить часто.
Одного лише не вміла – для себе та для внуки побачити майбутнє. Тільки перед тим, як щось недобре мало статися – тривога розчепіреними пазурами впивалась в душу й терзала відчайдушно.
Ось й цього вечора Христина прийшла до онуки, дім якої був за кілька хат, бо тривога виїдала нутрощі. Поліна кинулась на звук відчинених дверей і зупинилась.
- А, це ти бабусю. Я думала Корній прийшов, щось затримується, - не приховувала тривоги молода жінка. – Вже майже північ, а його немає. А ти чого так пізно?
- Я до Зінки ходила, тож пройти повз твою домівку не змогла, - збрехала бабуся. Не хотіла виказати свого хвилювання.
- Щось чоловік мій затримується, може молодицю яку стрів, - гірко посміхнулась Поліна.
- Не давай ревнощам себе їсти, - бабуся нахмурилась. – він хоч раз давав для них привід?
- Та ні, але я зараз не дуже приваблива, з животом, хіба я можу така подобатись чоловікові.
- Дивна ти, - Христина розпогодилась на обличчі, - вагітні жінки завжди прекрасні.
- Це мені Корній теж каже, а як вже хочеться швидше народити, - важко видихнула Поліна й погладила живіт.
- Не треба швидше, треба вчасно, тобі ще два тижні до терміну, - гримнула на неї бабуся. – Не треба дурниць говорити. Будь яке слово матеріальне. Його чують й вищі сили, й нижчі. Тому будь обережна з тим, що промовляєш.
- Бабусю, ну знов ти за своє, - фиркнула розгнівано.
- Хіба ти не бачиш, що будь який обряд, примова чи прокляття – це теж слова, а наслідки які! Ти ж ….
Далі вона не встигла нічого сказати, тому що почувся звук автомобіля, який загальмував біля воріт, далі – глухий удар, мов важкий мішок скинули на землю, й машина зірвалася з місця.
Жінки вибігли на вулицю. Підбігли до воріт. Там на землі в неприродній позі лежав Корній. Він не подавав жодних ознак життя.
Поліна кинулась трясти чоловіка, наскільки їй дозволяв її стан, зраненою чайкою кричала над ним. Христина побігла до сусідів, в яких був проведений телефон, адже свого телефона вони не мали.
Викликали лікаря, потім міліцію. Корній був мертвий.
Тут у воротах, біля тіла чоловіка, у Поліни почались перейми й швидка забрала її до лікарні, де вона народила здорову дівчинку. Назвала її так, як хотів Корній – Оленкою.
Хто занапастив життя молодого чоловіка – міліція так і не з’ясувала. Було виявлено велику крадіжку запчастин до тракторів та паливних матеріалів.
Версії були різні, серед яких найбільш вірогідною стала та, що Корній випадково побачив момент крадіжки, тому й вкоротили йому віку. Ще добре, що не закопали десь або не втопили.
З тих пір, її й почали називати Корнієнчихою. Так було заведено в їх селі – всі жінки, які зарано залишалися вдовами перебирали на себе чоловікове ім’я й через деякий час мало хто міг згадати як їх насправді звати…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як та ворожка ворожила, Ніка Цвітан», після закриття браузера.