Читати книгу - "Як та ворожка ворожила, Ніка Цвітан"

В будинку Оленки було неспокійно. Оленка рвалася надвір, а внучка намагалася її втримати, адже на вулиці була ніч. На прихід матері Оленка відреагувала байдужістю.

Жінка підійшла до доньки, взяла її голову обома руками й не повертаючи голови звернулась до внучки.

- Вийди, щоб тобі не зашкодило.

Дівчинка мовчки залишила кімнату.

Корнієнчиха дивилась в байдужі очі своєї доньки й то тихіше, то голосніше промовляла закляття. Хвилини через три в очах Оленки промайнуло розуміння ситуації й вона хотіла вивільнитись.

- Ні, - не пустила її голову з рук матір, - допоможи мені заради своєї дитини.

- Що мені робити? – пошепки запитала Оленка.

- Повторюй за мною, слово в слово.

- Скільки раз?

- Скільки скажу, стільки й повториш!

Більше півгодини провела Корнієнчиха з донькою в кімнаті. Потім відвела її у ванну, відмочувала в травах, настоянках і щось безперестанку шепотіла. Напувала відварами, обкурювала димом різних трав.

Через дві години Оленка сиділа в кріслі з чашкою трав’яного чаю й почувала себе ніби знову на світ народилась.  Їй було настільки легко й спокійно, як було в дитинстві.

Наступного дня вранці в будинку з’явився Денис. Впав на коліна перед дружиною й донькою, зізнався в тривалій зраді, просив пробачення.

- Оленко, кохана, пробач, я доведу тобі, що ви найдорожчі для мене, - благав дружину.

- Зрозумій, що я не зможу. Чим стерти пам'ять про твою зраду? Це завжди стоятиме між нами.

- Я зроблю все, щоб ти мене пробачила…

- Поверни час назад, щоб ти не зраджував з нею…

- Це не можу.

- А я пробачити не можу. Ти зрадив не лише мене, а й нашу доньку. Ти залишив мене у дивному стані на доньку й побіг за чужою спідницею. Сина від неї хотів..

- Доню, - потягнувся руками Денис до дочки, - ти зможеш мене пробачити?

Дівчинка відскочила від його рук, не даючи йому змоги доторкнутися до неї.

- Не торкайся мене! Я потім добу відмокати буду від твоїх рук! – закричала до тата.

- Що ти таке кажеш? Я на цих руках колихав тебе в дитинстві. – Сльоза потекла по щоці Дениса.

- Забудь. Ти цими руками укладав в свої обійми тітку Ларису й відштовхував мене та маму. Бачити тебе не хочу! Ти гидкий і руки твої брудні навіки!

Побитим псом залишав будинок Денис. Будинок, в якому він був щасливим зі своєю сім’єю. Що ж він наробив? На що спокусився?

На вулиці, в альтанці, опустивши голову на руки, сиділа Корнієнчиха. Зачувши кроки підняла голову. Денис зупинився.

- Коли вона мене зможе простити? – в погляді було благання.

- Простить вона тебе скоро. Будете спілкуватися. Але разом ви вже не будете. Ніколи. Якщо вона тебе назад прийме  – почне хворіти ваша донька.

- А Настуся мене зможе пробачити? В Оленки буде інший чоловік? – запитально вигнуті брови застигли на обличчі чоловіка.

- Донька скоро до тебе в гості прийде. Буде до тебе тягнутися. Але якщо одружишся вдруге – вона відмовиться від тебе, а ти зіп’єшся. Це така ціна за зраду. Жінки на одну ніч зможеш мати, а сім’ю без наслідків – ні. Щодо Оленки – не знаю. Але я б хотіла, щоб донька була щаслива.

- А що з … , - Денис зам’явся.

- З Ларисою? – перепитала жінка.

- З нею…

- Кожен, хто втручається своїми бажаннями в життя інших людей несе за це відповідальність, а відповідно й покарання. Вона захотіла чужого чоловіка. За це потроху почне з’їжджати з глузду. Життя її коротке буде. Сина батько забере дуже скоро.

- Як же це з нами могло статися? Як я зміг повестися як скотина? – швидше себе, ніж жінку запитав Денис.

- Якби ми цінували те що маємо…, - видихнула Корнієнчиха…

 Минуло сім років.

Оленка з матір’ю накривали святковий стіл. Донька – випускниця столичного університету їде додому з хлопцем в статусі нареченого.

Хлопець зробив пропозицію й після цього вирішили відвідати батьків.

Привезе їх Денис на своєму авто, хоч у нареченого є й свій автомобіль, але вирішили зробити приємне для батька. Приїдуть і батьки нареченого.

Попереду приємні весільні клопоти…

… Денис живе один. Переїхав ближче до столиці, організував тепличне господарство, купив доньці квартиру в Києві.

Настуся часто приїздить до батька, між ними дуже теплі відносини.

 Він живе заради доньки. На свята разом з донькою приїздить в гості до колишньої дружини. Між ними добрі дружні стосунки. При потребі допомагають один одному, підтримують.

Оленка теж живе одна й на чоловіків уваги не звертає. Чи доля їй така як і Денисові, одинокою бути чи ще знайдеться гідний чоловік, хто знає.

Корнієнчиха допомагає людям, але від здійснення багатьох послуг відмовляється. Вона вважає, що це через її гріхи донька має таку долю.

Кінець