Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Як та ворожка ворожила, Ніка Цвітан 📚 - Українською

Читати книгу - "Як та ворожка ворожила, Ніка Цвітан"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Як та ворожка ворожила" автора Ніка Цвітан. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:
Розділ V

В будинку Оленки було неспокійно. Оленка рвалася надвір, а внучка намагалася її втримати, адже на вулиці була ніч. На прихід матері Оленка відреагувала байдужістю.

Жінка підійшла до доньки, взяла її голову обома руками й не повертаючи голови звернулась до внучки.

- Вийди, щоб тобі не зашкодило.

Дівчинка мовчки залишила кімнату.

Корнієнчиха дивилась в байдужі очі своєї доньки й то тихіше, то голосніше промовляла закляття. Хвилини через три в очах Оленки промайнуло розуміння ситуації й вона хотіла вивільнитись.

- Ні, - не пустила її голову з рук матір, - допоможи мені заради своєї дитини.

- Що мені робити? – пошепки запитала Оленка.

- Повторюй за мною, слово в слово.

- Скільки раз?

- Скільки скажу, стільки й повториш!

Більше півгодини провела Корнієнчиха з донькою в кімнаті. Потім відвела її у ванну, відмочувала в травах, настоянках і щось безперестанку шепотіла. Напувала відварами, обкурювала димом різних трав.

Через дві години Оленка сиділа в кріслі з чашкою трав’яного чаю й почувала себе ніби знову на світ народилась.  Їй було настільки легко й спокійно, як було в дитинстві.

Наступного дня вранці в будинку з’явився Денис. Впав на коліна перед дружиною й донькою, зізнався в тривалій зраді, просив пробачення.

- Оленко, кохана, пробач, я доведу тобі, що ви найдорожчі для мене, - благав дружину.

- Зрозумій, що я не зможу. Чим стерти пам'ять про твою зраду? Це завжди стоятиме між нами.

- Я зроблю все, щоб ти мене пробачила…

- Поверни час назад, щоб ти не зраджував з нею…

- Це не можу.

- А я пробачити не можу. Ти зрадив не лише мене, а й нашу доньку. Ти залишив мене у дивному стані на доньку й побіг за чужою спідницею. Сина від неї хотів..

- Доню, - потягнувся руками Денис до дочки, - ти зможеш мене пробачити?

Дівчинка відскочила від його рук, не даючи йому змоги доторкнутися до неї.

- Не торкайся мене! Я потім добу відмокати буду від твоїх рук! – закричала до тата.

- Що ти таке кажеш? Я на цих руках колихав тебе в дитинстві. – Сльоза потекла по щоці Дениса.

- Забудь. Ти цими руками укладав в свої обійми тітку Ларису й відштовхував мене та маму. Бачити тебе не хочу! Ти гидкий і руки твої брудні навіки!

Побитим псом залишав будинок Денис. Будинок, в якому він був щасливим зі своєю сім’єю. Що ж він наробив? На що спокусився?

На вулиці, в альтанці, опустивши голову на руки, сиділа Корнієнчиха. Зачувши кроки підняла голову. Денис зупинився.

- Коли вона мене зможе простити? – в погляді було благання.

- Простить вона тебе скоро. Будете спілкуватися. Але разом ви вже не будете. Ніколи. Якщо вона тебе назад прийме  – почне хворіти ваша донька.

- А Настуся мене зможе пробачити? В Оленки буде інший чоловік? – запитально вигнуті брови застигли на обличчі чоловіка.

- Донька скоро до тебе в гості прийде. Буде до тебе тягнутися. Але якщо одружишся вдруге – вона відмовиться від тебе, а ти зіп’єшся. Це така ціна за зраду. Жінки на одну ніч зможеш мати, а сім’ю без наслідків – ні. Щодо Оленки – не знаю. Але я б хотіла, щоб донька була щаслива.

- А що з … , - Денис зам’явся.

- З Ларисою? – перепитала жінка.

- З нею…

- Кожен, хто втручається своїми бажаннями в життя інших людей несе за це відповідальність, а відповідно й покарання. Вона захотіла чужого чоловіка. За це потроху почне з’їжджати з глузду. Життя її коротке буде. Сина батько забере дуже скоро.

- Як же це з нами могло статися? Як я зміг повестися як скотина? – швидше себе, ніж жінку запитав Денис.

- Якби ми цінували те що маємо…, - видихнула Корнієнчиха…

 Минуло сім років.

Оленка з матір’ю накривали святковий стіл. Донька – випускниця столичного університету їде додому з хлопцем в статусі нареченого.

Хлопець зробив пропозицію й після цього вирішили відвідати батьків.

Привезе їх Денис на своєму авто, хоч у нареченого є й свій автомобіль, але вирішили зробити приємне для батька. Приїдуть і батьки нареченого.

Попереду приємні весільні клопоти…

… Денис живе один. Переїхав ближче до столиці, організував тепличне господарство, купив доньці квартиру в Києві.

Настуся часто приїздить до батька, між ними дуже теплі відносини.

 Він живе заради доньки. На свята разом з донькою приїздить в гості до колишньої дружини. Між ними добрі дружні стосунки. При потребі допомагають один одному, підтримують.

Оленка теж живе одна й на чоловіків уваги не звертає. Чи доля їй така як і Денисові, одинокою бути чи ще знайдеться гідний чоловік, хто знає.

Корнієнчиха допомагає людям, але від здійснення багатьох послуг відмовляється. Вона вважає, що це через її гріхи донька має таку долю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як та ворожка ворожила, Ніка Цвітан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Як та ворожка ворожила, Ніка Цвітан"